Виготовлено Джульєт Сазерленд, Керен Вергон, Корі Семюел та Online Distributed Proofreading Team.

КАРТИНИ ЄВРЕЙСЬКОГО ДОМАШНЬОГО ЖИТТЯ П'ЯТДЕСЯТ РОКІВ ТОМУ

Авторства ГАННИ ТРАГЕР

Авторка _Stories of Child-Life in Palestine_ _Festival Stories of Child-Life in Palestine_ _Pioneers in Palestine_

Produced by Juliet Sutherland, Keren Vergon, Cori Samuel and the Online Distributed Proofreading Team. PICTURES OF JEWISH HOME-LIFE FIFTY YEARS AGO By HANNAH…

З ПЕРЕДМОВОЮ ЛЕО ДЖУНГА

З ЧОТИРМА ІЛЮСТРАЦІЯМИ ТА ГЛОСАРІЄМ

NEW YORK BLOCH PUBLISHING CO., Inc.

PRINTED IN GREAT BRITAIN BY THE STANHOPE PRESS, LTD. ROCHESTER

To MY BELOVED PARENTS in reverence and gratitude for their beautiful and holy example

ПЕРЕДМОВА

Моя люба місіс Трагер,

Мені надзвичайно приємно написати передмову до вашої нової книги. Я вважаю це справжнім привілеєм, адже це є втіленням надії, висловленої близько п'яти років тому. Коли ви надіслали мені першу статтю для журналу "The Sinaist", я сказав вам, що ваше перо здобуде любов і повагу не лише дітей, а й насамперед дорослих читачів.

Проста радісність вашого стилю, краса й свіжість атмосфери, які вам чудово вдається перенести на сторінки ваших книг, сила вашої віри, яскравість описів, любов до єврея понад любов до Палестини — усе це разом робить ваші томи цінним доповненням до невеликого запасу гарної єврейської літератури англійською мовою. Річ не лише в тому, що ви навчаєте, так приємно розмовляючи; що ви даєте знання, водночас зацікавлюючи та розважаючи; що в історіях відчувається ваша особистість; що ви передаєте чарівність Ерец-Ізраїлю та красу святкового духу, а в тому, що ваші історії допомагають нам відчути глибину віри та висоту ідеалу як самоочевидні, нормальні чинники єврейського життя.

Бо дітям нашої доби, і юним, і старшим, варто знати, що це богоусвідомлення єврея, це дивовижне відчуття вічності його місії є не якось здобутим із великою працею переконанням, не результатом якогось спазматичного зусилля осягнути найглибший сенс нашої історії, а природним, всеохопним духом єврейського життя, тим повітрям, яким дихає єврей, коли живе з Торою як своїм провідником і міцвою як своєю драбиною до небес.

Ті, хто читає ваші оповідання, сповнюються глибокої любові до юдаїзму, в них зростає бажання жити тим життям, яке народжує таке щастя і доброту, вони захочуть вивчати Закони та перекази, проявом яких це життя і є. Я дарував ваші казки дітям у різних країнах, і всі вони були ними зачаровані, шкодуючи, що «є лише дві книжки пані Трейгер». Я надзвичайно радий дізнатися, що виходить ще одна. І саме задля нашої молоді я сподіваюся, що ви щороку даруватимете нам дещо з цих поживних і дуже смачних плодів свого пера.

У такий спосіб ви зробите ще один внесок задля нашого Бога і нашого народу, якому ви так віддано служите. Ви по-новому інтерпретуєте для єврейської молоді сьогодення скарби, від яких вона так бездумно відмовляється, ви проллєте світло та знову пробудите любов і надію в серцях багатьох євреїв, яким здавалося, ніби наша славна віра не має жодного послання для дитини сьогодення, хіба що її обтешуть наші «релігійні» цирульники, позбавлять її рідної краси та зведуть до якоїсь банальщини з трибуни. Як казав мені один покійний лондонський магід: «Досі живуть справжні солдати Бога». Саме такими є ті, хто переконує з амвона, хто сяє прикладом власного гуманного єврейства і хто завойовує наші серця щирими прекрасними оповіданнями про єврейське життя та перекази.

Бажаю вам усіляких успіхів,

Щиро ваша,

LEO JUNG

ЗМІСТ

THE ARRIVAL IN JERUSALEM THE WELCOME THE CELEBRATION OF PURIM THE BAKING OF MATZOS LAG B'OMER THE SABBATH IN PALESTINE THE SUCCAH HOW CHARITY IS GIVEN FATHER FROST IN JERUSALEM ENGAGEMENT AND WEDDING CEREMONIES JUBILEE OF ZORACH BARNETT GLOSSARY

СПИСОК ІЛЮСТРАЦІЙ

THE FATHER TEACHING THE CHILD THE MEANING OF THE TSITSITH CHADAR (SCHOOL) YENSHVA (TALMUDICAL SCHOOL) THE OLD LADY

ПРИБУТТЯ ДО ЄРУСАЛИМУ

У п'ятницю вдень усі в домі Бенджаміна були дуже зайняті — мили й одягалися, щоб іти до шулу. Мати прибирала та наводила лад у вітальні до Шабату.

On a Friday afternoon everyone was very busy in Benjamin's home washing and dressing to go to Shule. The mother was getting the living-room clean and tidy fo…

ЗХІД

Сім'я жила в кількох кімнатах неподалік від Коммершіл-роуд, на одній із багатьох бічних вулиць. Підвальну кухню доводилося використовувати як їдальню та вітальню, бо вони прожили в Англії ще небагато років, і батькам Бенджаміна доводилося важко боротися, щоб зводити кінці з кінцями й забезпечувати велику сім'ю.

Батько й старші хлопці одягалися якнайкраще в цій кімнаті. Саме тоді зайшла мати, дуже схвильована, і сказала чоловікові: «Що ти на це скажеш? Я дала Бенджаміну його суботній одяг і чистий ціціт, і як ти думаєш, що він зробив?»

— Що? — запитав батько й перестав чистити одяг.

— Та він узяв ціціт і кинув його на підлогу, сказавши, що більше ніколи його не надягне. Я покарала його й веліла надягти знову. Тож тобі краще піти до нього й дати йому те, на що він заслуговує.

— Ти дещо кваплива, моя люба дружино, — сказав батько. — Адже перед тим як карати його, ти мала запитати, чому він так учинив.

— Що! — вигукнула мати. — Ти думаєш, мені більше нічого робити, як стояти й сперечатися з ним якраз перед суботою, коли в мене стільки роботи? Ти напрочуд м'якосердий, Якове, — тобі справді слід бути твердішим із дітьми.

— Ні, ні! — сказав Яков, який був добрим чоловіком і розумівся на людській природі краще, ніж його кваплива, але доброзичлива та любляча дружина. Боротьба й постійна важка праця утримання домівки великої сім'ї позначалися на ній, і будь-яка непокірність дітей її дуже дратувала.

— Ми не повинні бути квапливими з дітьми, — провадив далі Яков, — особливо тепер, бо вони живуть в інших умовах, ніж ті, що ми знали в юності. Замість того щоб гарячково сварити й карати їх, краще спокійно розсудити з ними, коли це можливо, і показати їм, де вони не праві.

— Можливо, ти й маєш рацію, — сказала матір Венджаміна, — тож давай відкладемо це питання до твого повернення з Шуля і нашого субботнього столу — тоді ти зможеш спокійно спитати Венджаміна, чому він вчинив так, як вчинив.

ХЛОПЧИК БЕНДЖАМІН

Старший брат прийшов покликати Венжаміна їхати до Шуле з батьком і братами. Венжамін очікував від батька догани, подібної до тієї, яку отримав від матері, тож зайшов до кімнати дуже похмурим. Оскільки в кімнаті йому нічого не сказали з цього приводу, він узяв свій молитовник і пішов за батьком до Шуле.

Венжамін був таким самим, як багато інших тринадцятирічних хлопців: не дуже кмітливим, але наділеним чималим здоровим глуздом. Його великою амбіцією було стати вчителем, тому він старанно вчив уроки. Причиною його бажання стати вчителем було те, що він хотів керувати й карати хлопців так само, як його вчитель. Щоразу, коли директор лупцював його різками, він завжди заспокоював себе думкою, що колись і його черга прийде — коли він стане вчителем — робити те саме з іншими хлопцями.

Коли вони повернулися з Шуле і нічого не сказали, навіть під час вечірньої трапези, про те, як Венжамін роздратував матір, він був дещо здивований. Його мати, поки вони були в Шуле, зробила вітальню, яка насправді була кухнею, такою чистою та світлою завдяки п'яти запаленим свічкам на сніжно-білій скатертині й так добре відполірованій старій плиті, що та майже сяяла, як люстерко. Найбільше малечу зацікавив каструлик, який стояв збоку плити й чекав, поки його вміст подадуть на стіл, і як же вони насолоджувалися солодким ароматом, що линув від нього!

П'ЯТНИЧНИЙ ВЕЧІР

Вони всі зібралися навколо столу, щоб зустріти Принцесу Суботу. Батько виголосив кидуш, і келих із вином передали всім по черзі. Потім вони помили руки й промовили молитву перед тим, як сісти за вечірню трапезу, яка минула дуже приємно, а під час їжі час від часу співали змірес (або пісні чи хвалебні псалми).

Коли трапезу було закінчено й батько прочитав подячну молитву після їжі, всі розійшлися: дехто пішов прогулятися, тоді як інші члени родини взяли газету чи книжку і спокійно читали.

Коли стіл прибрали, мати сіла відпочити. Воістину вдячною була вона за цей суботній відпочинок після важкої тижневої праці. Вона часто казала, що для таких, як вона, жодне благословення не зрівняється з заповіддю: «Не роби жодної роботи в суботу».

WORD OF LOVE

Коли всі тихо вмостилися, батько Бенджаміна посадив його між колінами й сказав: «Сину мій, я хочу дещо запитати тебе і хочу, щоб ти відповів на моє запитання відверто й правдиво. Що спонукало тебе сьогодні пообіді кинути цицит на підлогу і сказати мамі, що ти не носитимеш його?»

Хлопчик Бенджамін опустив голову і мовчав хвилину чи дві, бо від того, що батько говорив із ним лагідно, Бенджаміну стало ще соромніше за себе і свій вчинок, аніж якби батько нагримав на нього й ущипнув — ба більше, він почувався настільки жалюгідно, що йому аж хотілося вибігти з кімнати і сховатися від усіх. Батькове знання людської природи допомогло йому зрозуміти, що саме відбувається в душі Бенджаміна, і він сказав: «Не бійся сказати мені, сину, чому ти вчинив так незвично, адже мусить бути якась причина, чому єврейський хлопчик так поводиться».

Схиливши голову й далі, Бенджамін промовив: «Коли я хожу плавати до лазні, товариші по школі бачать мій цицит, коли я роздягаюся, сміються з нього й смикають за нього, кажуть мені всілякі гидоти за те, що я його ношу, і через це я відчуваю, що більше не можу цього винести. Я залюбки надягатиму цицит вдома вранці, коли читаю молитви, але ж, тату, дозволь мені ходити до школи без нього?»

«Я й очікував чогось подібного», — сказав батько, дивлячись на дружину. — «Послухай мене, дитино: замість того, щоб соромитися, ти повинен вважати за честь носити цицит».

«Але я не розумію чому», — відповів Бенджамін.

"Ну", — сказав його батько, — "я розповім тобі про ідею ціцит. Коли ти читаєш Шема двічі на день, як і належить кожному доброму єврею, ти читаєш там, що Бог заповідав нам через Мойсея носити китицю на нашому одязі — ціцит, видимий знак, який нагадує нам про Його заповіді, так само як і стіл, накритий до їжі, нагадує нам про нашу їжу. Наша релігія — це не річ, яку слід зберігати лише для суботи та святкових днів і викидати з голови в усі інші дні. Наша релігія має бути живим впливом, що завжди з нами, тож ціцит — це дуже простий вид символу, який носять постійно, щоб нагадувати єврею про його Бога, його обов'язок перед Ним і перед ближнім. Не лише ми, євреї, маємо релігійні символи; кожна інша релігія має їх. Тепер уяви, якби ти підійшов до християнського хлопця, став кепкувати з нього та говорити йому неприємні слова за носіння хреста чи розп'яття, він обернувся б і почав битися з тобою, і він мав би рацію, роблячи це, бо ніхто не має права ображати іншого за носіння чи роблення того, що той вважає святим. Замість того, щоб соромитися, коли християнські хлопці кепкували з тебе та сміялися над твоїм носінням ціцит, ти мав би попросити їх вислухати твоє пояснення причини його носіння. Я певен, вони більше не сміялися б із тебе. Вони поважали б тебе за те, що ти намагаєшся бути вірним і жити згідно зі своїми переконаннями.

Зміст

Вигляд