94
Двері в день Ще одну сторінку · 2025 · Тверда обкл.
Уявіть, що ваше життя – це детектив, горор і футуристична драма одночасно.
Теодор Гай живе звичайним життям, але минуле та альтернативні майбутні наступають йому на п'ятки. Чи вибере він двері в день, чи піде в ніч?
Перший український футуристичний роман, що руйнує жанрові конвенції. Його деструктивна структура та змішування стилів нагадують авангардні експерименти 1920-х, але з поглядом у майбутнє.
Ще одну сторінку
2025
432
Тверда
Українська
9786175225776
📝 Опис товару: Двері в день
«Двері в день» — перший в українській і світовій літературі футуристичний роман, якому притаманні деструктивна структура та змішування жанрів. Разом із героєм Теодором Гаєм ми ледь чи водночас опиняємося у вирі подій і курйозів його нинішнього — цілком пересічного життя (паралельно з яким розгортається альтернативна детективна історія на межі із горором), минулого життя, у якому заклалися підступи сьогодення, й майбутніх альтернатив, яких може сягнути герой, наважившись зробити вибір і ступити у двері в новий день. Та в одній із альтернативних ліній він обирає двері в ніч, а ще в одній опиняється в первісно-общинному ладі, ставши персонажем олійної картини, яку угледів у вітрині магазину. Альтернативи до футуризму письменницькі експерименти Ґ. Шкурупія сягають у атмосферно джазовому тексті «Чучупак», де важить радше поетика і ритміка тексту, його образність та екстатична сила, що постає із поєднання лібідо і мортідо, з еротизації смерті. Хоча це й перший в українській літературі текст, у якому окреслено й зафіксовано події Холодноярського повстання. А в коротенькому блюзовому романі «Міс Андієвна» письменник в образі чарівної балерини, яка танцювала на ліхтарях, а нині ночує в парку і побирається по миску супу, означує стару й викинуту на задвірки Європу, без якої світові змовники-голодранці сподіваються прожити.
✨ Особливості та переваги
Унікальний футуристичний роман
Деструктивна структура та змішування жанрів
Захоплива подорож з героєм Теодором Гаєм
Перший в українській та світовій літературі
⭐ Відгуки покупців
Реальні відгуки
Неймовірно захоплива книга! Стиль автора просто вражає, а сюжет тримає в напрузі до останньої сторінки. Рекомендую всім поціновувачам оригінальної літератури.
Купила цю книгу, бо шукала щось незвичне. «Двері в день» перевершили мої очікування! Це справжній літературний експеримент, який залишає багато простору для роздумів.
Хочете залишити відгук?
Увійдіть щоб поділитись враженням❓ Поширені запитання
👤 Про автора
Ґео Шкурупій — яскравий представник «Розстріляного відродження», поет-футурист та прозаїк, якого називали «королем футуропрерій». Він був одним із лідерів літературного угруповання «Нова генерація» та сміливим експериментатором, що прагнув оновити українську літературу через урбанізм та авангардні форми. Його творчий шлях був перерваний сталінськими репресіями, а сам письменник був розстріляний у 1937 році, ставши символом незламного модерного духу.
📖 Кому варто прочитати
Ця книга стане справжнім відкриттям для кількох типів читачів. По-перше, вона обов’язкова для дослідників «Розстріляного відродження», які прагнуть осягнути весь масштаб інтелектуальної та творчої свободи 1920-х років. По-друге, твір захопить поціновувачів авангарду та футуризму, які цінують експерименти зі словом, незвичні метафори та відмову від класичних літературних шаблонів. По-третє, книга ідеально підійде для «урбаністів у душі» — тих, хто любить відчувати динаміку великого міста, залізобетонну естетику та ритм прогресу через літературний текст. Нарешті, вона зацікавить студентів-філологів та істориків культури, оскільки демонструє перехідний етап українського модернізму, де традиція стикається з радикальним оновленням. Шкурупій створює тексти для тих, хто не боїться інтелектуальних викликів і шукає в літературі не лише сюжет, а й нову візуальність та звукопис, що випереджали свій час на десятиліття.
🎯 Ключові теми та символіка
Урбаністична естетика та культ машини
Центральною темою твору є захоплення містом як живим організмом та джерелом нової енергії. Автор оспівує динаміку вулиць, гуркіт заводів та блиск металу, протиставляючи це патріархальному селу. Для футуриста місто — це простір свободи та майбутнього, де людина стає деміургом, керуючи складними механізмами. Шкурупій використовує специфічну лексику технічного прогресу, щоб створити новий тип поетичного пейзажу, де замість солов'їв та верб звучать сирени та гудуть мотори. Це не просто опис індустріалізації, а спроба знайти красу в конструкції, швидкості та функціональності, що було характерним для всього європейського авангарду того часу.
Деконструкція традиційної форми
Шкурупій активно експериментує з літературною формою, ламаючи звичні очікування читача. Тема творчого пошуку та заперечення старих канонів проходить крізь увесь текст. Автор використовує монтажний принцип побудови оповіді, гру зі шрифтами та звукові імітації. Це маніфест відмови від «високої» класичної літератури на користь репортажності, кінематографічності та іронії. Такий підхід дозволяв автору бути максимально щирим у вираженні хаотичного, але яскравого духу своєї епохи. Кожне слово стає інструментом для демонтажу старих сенсів і побудови нової, часто провокаційної, мистецької реальності.
Пошук нової ідентичності в потоці часу
Твір досліджує стан людини, яка опинилася на зламі епох. Тема «дверей», що ведуть у новий день, символізує перехід від минулого до невідомого, але вабливого майбутнього. Це пошук свого місця в новому світі, де старі моральні орієнтири вже не діють, а нові лише формуються. Герої та ліричне «Я» автора перебувають у постійному русі, вони є мандрівниками часу та простору. Шкурупій ставить питання про те, як зберегти індивідуальність у масовому суспільстві та як мистецтво може допомогти людині не розчинитися в залізному ритмі прогресу, залишаючись при цьому творцем власної долі.
💬 Цитати з книги
«Ми відчиняємо двері в день, де залізо співає голосніше за солов'їв, а сталь стає нашою новою мовою.»
— Узагальнений вислів, що відображає футуристичне захоплення індустріалізацією.
«Старі вірші — це пил на черевиках мандрівника, що поспішає на потяг майбутнього.»
— Тематичний вислів про відмову від літературних традицій минулого.
«Місто не спить, воно дихає електрикою і пише свої поеми світлом ліхтарів на асфальті.»
— Опис урбаністичного світовідчуття, характерного для стилю автора.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Панфутуризм
- Мистецька течія в українській літературі 1920-х років, яка проголошувала смерть старого мистецтва та створення універсальної системи творчості.
- Нова генерація
- Літературне об'єднання футуристів, очолюване Михайлем Семенком, до якого входив Ґео Шкурупій.
- Урбанізм
- Напрям у мистецтві, що зосереджується на відображенні життя великих міст, індустріальних пейзажів та технічного прогресу.
- Розстріляне відродження
- Покоління українських митців 1920-30-х років, які були знищені або репресовані радянським тоталітарним режимом.
📔 Запитання для роздумів
- Які асоціації викликає у вас метафора «дверей у день» у контексті змін у вашому житті?
- Якби ви могли змінити одну літературну традицію минулого, що б це було і чому?
- Чи відчуваєте ви ритм сучасного міста як музику чи як шум? Опишіть це відчуття.
- Які елементи технічного прогресу сьогодні здаються вам найбільш естетичними або надихаючими?
- Чи може мистецтво бути повністю вільним від політики та ідеології, як про це мріяли авангардисти?
