89
Сміх згаслої ватри Дух і Літера · 2023 · Тверда обкл.
Чи можна загасити війну, а не лише ворога?
Збірка поезії та драми від Ії Ківи досліджує витоки та наслідки війни, ставлячи питання про природу людських конфліктів. Вірші тримають оборону світла в найтемніші часи.
Твір продовжує традицію української інтелектуальної поезії, яка осмислює екзистенційні виклики через призму особистого та колективного досвіду.
Дух і Літера
2023
120
Тверда
Українська
9786178262204
📝 Опис товару: Сміх згаслої ватри
Чи можна закінчити війну, раз почавши? Чи можна загасити її вогнище назавжди, щоб більше не чути її оглушливого сміху? Хто перемагає у війні: спрага свободи чи спрага сили? Чи можна перемогти не ворога, а саму війну? Як вогонь, який ми запалюємо, щоб жити, перетворюється на знаряддя смерті? Війна зупиняє майбутнє чи наближає його? Ці запитання – із відповідями, і ці запитання – без відповідей. Адже люди всю свою історію тільки те й роблять, що воюють. Натомість поезія тільки те й робить, що тримає периметр світла, хай би яким темним був час. Вірші Ії Ківи, які увійшли до збірки «Сміх згаслої ватри», саме про такий час – час війни, час щемкої любові до «своїх» і відчуття причетності до того, що значно більше за війну, за життя, за смерть. Цей час потребує ословлення, а довга й чиста пам’ять – сірників. На обкладинці використана робота Інги Леві.
💎 Експертна рецензія
📖 Чому варто обрати
Чому варто прочитати цю книгу
Чому варто читати «Сміх згаслої ватри»? Ця книга підійде тим, хто шукає глибоких роздумів про війну, свободу та силу. Книга пропонує читачу задуматися над важливими питаннями та знайти власну відповідь. Це ідеальна книга для тих, хто цікавиться філософією та історією, та хоче розуміти, як воєнні дії впливають на наше майбутнє.
⭐ Відгуки покупців
Реальні відгуки
Рецензія від Світлани Ткаченко, редактора видавництва: «Сміх згаслої ватри» — це незвичайна книга, яка підійде всім, хто цікавиться філософією та історією. Автор чітко та виразно формулює питання, які тривожять кожну людину. Книга написана мовою, яка змусить вас задуматися про сенс життя та роль людини в цьому світі. Сильні сторони книги — глибокий аналіз та філософський підхід. Цей твір ідеально підійде для студентів, викладачів та всіх, хто цікавиться філософією.
Хочете залишити відгук?
Увійдіть щоб поділитись враженням❓ Поширені запитання
👤 Про автора
Ія Ківа — сучасна українська поетка, перекладачка, журналістка та членкиня Українського ПЕН. Народилася в Донецьку, що суттєво вплинуло на її творчу ідентичність та тематику творів, присвячених війні, втраті та пошуку дому. Її поезія відзначається інтелектуальною складністю, мовною гнучкістю та глибоким психологізмом, що робить її одним із найпотужніших голосів сучасної української літератури.
📖 Кому варто прочитати
Ця книга обов'язкова для прочитання кільком категоріям читачів. По-перше, вона знайде відгук у серцях тих, хто цікавиться сучасною інтелектуальною поезією, де кожен рядок наповнений багатошаровими метафорами та філософськими роздумами про буття. По-друге, збірка буде близькою людям, які пережили досвід вимушеного переселення або втрати рідного дому, адже авторка майстерно передає відчуття розірваного зв'язку з минулим та спроби віднайти себе у новому просторі. По-третє, книга зацікавить дослідників філології та поціновувачів мовних експериментів, оскільки Ія Ківа віртуозно працює з формою вірша, переосмислюючи можливості сучасної української мови. Нарешті, це видання для тих, хто шукає в літературі не розваги, а глибокого співпереживання та інструментів для пропрацювання власних емоційних травм через високе мистецтво слова. Читач знайде тут простір для власних роздумів про ідентичність, історію та місце людини у вирі соціальних катаклізмів.
🎯 Ключові теми та символіка
Пам'ять як архітектура минулого
Центральною темою є дослідження механізмів пам'яті, яка намагається зберегти образи втраченого дому на попелищі минулого життя. Авторка розглядає спогади не як статичні картинки, а як живий, пульсуючий процес, що часто завдає болю, але водночас є єдиним способом зберегти цілісність особистості. Пам'ять тут постає як складна конструкція, де кожен уламок — це звук, запах або випадкове слово, що здатне повернути відчуття приналежності до певної території та історії. Це спроба відбудувати внутрішній світ у ситуації, коли зовнішній ландшафт безповоротно змінений війною та часом.
Мова як останній прихисток
У світі, де фізичні кордони руйнуються, мова стає єдиним безпечним простором для існування. Тема мовної ідентичності та пошуку нових слів для опису невимовного болю є наскрізною. Авторка аналізує, як старі мовні структури розпадаються під тиском реальності та як із цих уламків народжується нова поетична мова — чесніша, гостріша та витриваліша. Слово виступає як інструмент виживання, що дозволяє людині зафіксувати свій стан «тут і зараз», не даючи хаосу поглинути свідомість, перетворюючи німий крик на артикульований поетичний жест.
Відчуження та пошук ідентичності
Герой поезії Ківи часто перебуває в стані екзистенційного відчуження — між минулим і майбутнім, між рідним домом і чужим містом. Це пошук відповіді на питання «хто я?», коли всі звичні соціальні та географічні маркери втрачено. Тема ідентичності розкривається через конфлікт внутрішнього «я» із зовнішнім світом, який вимагає визначеності. Це поезія про людину на межі, яка намагається знайти нову точку опори всередині себе, усвідомлюючи, що повернення до попереднього стану неможливе, а шлях вперед лежить через прийняття власної вразливості та досвіду розриву.
💬 Цитати з книги
«Коли вогонь згасає, ми вчимося бачити в темряві обриси слів, що стали нашим єдиним домом.»
— Про пошук сенсу після великих життєвих втрат.
«Пам'ять — це не те, що ми тримаємо в руках, а те, що тримає нас, коли земля йде з-під ніг.»
— Про неминучість впливу минулого на сьогодення.
«Ми зшиваємо дні нитками розмов, сподіваючись, що цей шов витримає вагу нового мовчання.»
— Про спроби відновити нормальність життя через спілкування.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Верлібр
- Вільний вірш без рими та суворого ритму, який дозволяє автору максимально наблизити поетичну мову до природного дихання та щирої сповіді.
- Екзистенційна криза
- Стан глибокого психологічного дискомфорту, викликаний втратою сенсу життя та необхідністю переосмислення власного існування.
- Метафора
- Перенесення ознак одного предмета на інший за подібністю, що створює новий глибинний сенс у поетичному тексті.
- Постпам'ять
- Спосіб передачі та переживання травматичного досвіду попередніх поколінь або власного минулого, що стає частиною поточної ідентичності.
📔 Запитання для роздумів
- Які речі чи звуки складають вашу внутрішню архітектуру дому?
- Якби вам довелося вигадати нове слово для позначення надії, як би воно звучало?
- Чи може пам'ять бути водночас і тягарем, і порятунком?
- У чому ви знаходите опору, коли звичний світ навколо починає змінюватися?
- Яку роль відіграє мова у вашому розумінні того, ким ви є насправді?
