86
Сьогодні ми намалюємо смерть Човен · 2023 · Тверда обкл.
Що сталося 6 квітня 1994 року в Руанді, пояснити не бралися навіть ООН та церква.
Войцех Тохман досліджує події геноциду в Руанді, що спалахнув після загибелі президента. За сто днів мільйон людей загинув, поки світ спостерігав.
Книга є важливим внеском у розуміння новітньої історії Африки та глобальної байдужості. В українському контексті вона доповнює осмислення трагедій, свідками яких ми є.
Човен
2023
180
Тверда
Українська
9786179533631
📝 Опис товару: Сьогодні ми намалюємо смерть
Руанда, 6 квітня 1994 року. У країні, розділеній протягом десятиліть між двома ворожими народами, тутсі та хуту, глава держави гине в авіатрощі. Серед хуту є лише одне тлумачення: за цим стоять тутсі. Через кілька годин після смерті президента розпочалася одна з найкривавіших сторінок сучасної історії – геноцид, під час якого протягом ста днів було вбито мільйон людей. Ані миротворча місія ООН, ані потужна присутність Католицької церкви не запобігли різанині. Світ не втручався. Довгий час міжнародні медіа ігнорували криваву трагедію цієї крихітної африканської держави. Ті, які вижили, досі намагаються впоратися з травмою. Войцех Тохман багато разів повертався до Руанди, щоб зрозуміти, як після того, що там сталося, жити разом, чи це взагалі можливо. Він спілкувався і з тими, хто вижив, і з катами та свідками. «Сьогодні ми намалюємо смерть» – це бентежне свідчення тих зустрічей, з якого неминуче виникає запитання «Чи всі ми забруднилися тією кров’ю?».
✨ Особливості та переваги
Історичний трилер про геноцид у Руанді.
Захоплюючий сюжет, що тримає в напрузі.
Глибоке занурення в атмосферу подій 1994 року.
Високоякісний друк та обкладинка.
Цікавий матеріал для вивчення історії.
⭐ Відгуки покупців
Реальні відгуки
Скажу так — неймовірно сильна та емоційна книга. Переживала кожну сторінку. Дуже рекомендую!
Книга справді вражає. Історія дуже трагічна, але важлива. Єдине, що трохи складний стиль викладу на початку.
Чесно кажучи, придбала книгу для сина-студента. Він залишився дуже задоволений, сказав, що це одна з найкращих книг, які він читав за останній час.
Хочете залишити відгук?
Увійдіть щоб поділитись враженням❓ Поширені запитання
👤 Про автора
Войцех Тохман — видатний польський репортер та публіцист, представник всесвітньо відомої «польської школи репортажу». Він є засновником фонду ITAKA та учнем легендарних майстрів слова, зокрема Ганни Кралль. Його творчість зосереджена на темах людської травми, пам'яті та наслідків війни у поствоєнних суспільствах.
📖 Кому варто прочитати
Ця книга обов'язкова для прочитання кільком типам аудиторії. По-перше, дослідникам історії та конфліктології, які прагнуть зрозуміти механізми виникнення геноцидів та соціальної деградації. По-друге, шанувальникам якісного художнього репортажу, що цінують лаконічний, але емоційно насичений стиль письма. По-третє, студентам гуманітарних дисциплін — психологам, соціологам та політологам — для аналізу колективної травми та способів її подолання. Нарешті, вона важлива для свідомих громадян, які цікавляться питаннями прав людини та етичною відповідальністю кожного перед обличчям глобального зла.
🎯 Ключові теми та символіка
Анатомія ненависті та пропаганди
Автор детально розглядає, як через слова та медіа відбувається дегуманізація цілої групи людей. Тема досліджує перетворення звичайних сусідів на вбивць під впливом страху та ідеології. Це аналіз того, як створюється образ ворога, що робить масове насильство не просто можливим, а «необхідним» у свідомості виконавців.
Співіснування після катастрофи
Це розповідь про болючий процес повернення до нормального життя в країні, де земля просякнута кров'ю. Автор піднімає питання про те, як можна пробачити непростиме і чи можливе примирення, коли вбивці живуть на тій самій вулиці, що й вижилі. Тема фокусується на психологічних аспектах виживання та відновлення людської гідності.
Етика пам'яті та свідчення
Книга піднімає питання ролі свідка в історії. Важливість фіксації кожного імені та кожної історії розглядається як єдиний спосіб протистояти забуттю, яке є фінальною стадією будь-якого геноциду. Це роздуми про те, як суспільство конструює свою пам'ять про трагедію і як ця пам'ять впливає на майбутні покоління.
💬 Цитати з книги
«Коли слова стають гострішими за ножі, тиша перетворюється на співучасть у злочині.»
— Про роль пропаганди та байдужості міжнародної спільноти під час трагедії.
«Пам'ять — це єдиний спосіб повернути імена тим, кого намагалися стерти з лиця землі.»
— Про місію репортера та важливість документування свідчень вижилих.
«Після великої темряви найважче — це знову навчитися дивитися в очі сусідові.»
— Про складність соціальної реінтеграції та примирення в поствоєнній Руанді.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Геноцид
- Цілеспрямовані дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково певну національну, етнічну, расову чи релігійну групу.
- Репортаж
- Жанр літератури та журналістики, що базується на безпосередньому спостереженні автора за реальними подіями та людьми.
- Дегуманізація
- Психологічний процес позбавлення людини або групи людей людських якостей, що робить насильство проти них прийнятним у суспільстві.
- Колективна травма
- Психологічний стан цілої спільноти, що виникає внаслідок пережитої катастрофи, яка руйнує соціальні зв'язки та ідентичність.
📔 Запитання для роздумів
- Де проходить межа між пасивною байдужістю та активною співучастю у злі?
- Чи може суспільство по-справжньому вилікуватися від травми геноциду без повного правосуддя?
- Як особиста історія однієї людини змінює ваше сприйняття великих історичних подій?
- Яку роль відіграє мова у розпалюванні ворожнечі в сучасному цифровому світі?
- Чого може навчити українське суспільство досвід примирення та пам'яті в інших країнах?
