Моя неймовірна подруга

Купила цю книгу і читала на одному диханні. Дуже сподобалося, як авторка передала атмосферу Неаполя, хоча місцями було трохи важко стежити за іменами.

Придбав, щоб зрозуміти ажіотаж навколо Ферранте. Чесно кажучи, вразила реалістичність і складність стосунків між подругами. Цікаво було спостерігати за їхнім дорослішанням.

Захоплений! Книга пронизана правдою життя, про жіночу дружбу, про боротьбу з обставинами. Читав, не відриваючись, відчував, ніби знаю цих дівчат особисто.

Книга дійсно сильна. Читав про дружбу, про вибір, про життя в Неаполі. Репрезентативна і чесна історія.

Купив цю книжку випадково, але не пошкодував. Читав про жінок, про їхні мрії та розчарування, про їхню силу та вразливість.

Купила, і це було чудове рішення! Читала про дві подруги, які проходять через усі випробування життя разом. Дуже правдиво і зворушливо.

Отримала книгу на день народження. Читала із задоволенням, але відчула, що деякі моменти були надто депресивними. В цілому – добре.

Відчувається, що авторка добре знає тему. Читала про жіночу солідарність та складні взаємини. Є над чим задуматися, хоча трохи затягнуто.

Купив книгу, очікував більшої динаміки. Читав, але деякі описи виявилися надто розлогими, загалом непогано, але не вразило.

Купила книгу, бо цікавилась італійською літературою. Читала про подружбу, про самореалізацію, про пошук свого місця у житті. Приємне, але не дуже захопливе.

Взяла книгу в бібліотеці, потім купила собі. Читала про жіночі долі у післявоєнній Італії. Звичайно, є над чим поміркувати, але іноді здається занадто похмурою.

Уявіть собі нестерпну спеку неаполітанського літа, що пече не лише шкіру, а й душі, випалюючи дитячі мрії разом із пилом вулиць. Саме в такому вогняному горнилі кується зв'язок, що стає лейтмотивом "Моєї неймовірної подруги" Елени Ферранте. Це не просто історія, це – діагноз. Діагноз на сплетіння двох життів, двох особистостей, чия дружба, мов отруйний плющ, огортає, живить і водночас душить. Ферранте володіє рідкісним даром – вивертати навиворіт людську душу, не боячись показати її найбрудніші, найсуперечливіші куточки. Її героїні, Елена та Ліла, народжені в злиднях, у світі, де жорстокість – це мова виживання, ростуть, змінюються, кохають і ненавидять, постійно порівнюючи себе одна з одною. Це паралельний біг, де перемога однієї означає поразку іншої, а успіх – це лише тимчасова відстрочка від неминучого повернення на початкові позиції. Сила Ферранте – у її безкомпромісності. Вона не втішає, не прикрашає. Її проза – це удар під дих, що змушує відчути солодкувато-гіркий присмак реальності. Читаючи, ми стаємо свідками того, як жіноча дружба може бути водночас джерелом сили та нескінченним полем битви, де головна зброя – це ревнощі, заздрість і невисловлена любов. Це твір для тих, хто втомився від глянцевих історій і готовий зазирнути у безодню справжніх людських стосунків. З чим можна порівняти? Мабуть, з вітром, що приносить не лише свіжість, але й пил, з морем, яке може подарувати скарби, а може й забрати все. Це як спостерігати за грозою, відчуваючи її всю міць і непередбачуваність. Єдине застереження: Ферранте не дарує легких розв'язок. Її історії не закінчуються на щасливій ноті, вони залишають гіркий присмак і безліч питань, що ще довго відлунюватимуться в душі. Але саме в цьому і криється її геніальність.