74
Ми забуття, яке настане
✍️ Ектор Абад ФасіолінсеЖиття та боротьба за права людини колумбійського лікаря Ектора Абада Ґомеса крізь спогади його сина.
Роман «Ми забуття, яке настане» Ектора Абада Фасіолінсе висвітлює життя його батька, лікаря та громадського активіста Ектора Абада Ґомеса. Розповідь розгортається на тлі трагічних подій у Колумбії 70–80-их років, де головний герой веде боротьбу за права людини. Автор порушує питання про ціну соціальної активності та межу особистої жертви. Видання підійде шанувальникам біографічної прози та мемуарів.
Книга вийшла у видавництві «Компáс» 2021 року. Переклад — Анна Марховська.
📝 Опис книги: Ми забуття, яке настане
В кризові часи кожної країни можна відшукати непересічні особистості, які повертають віру в Людство. У Колумбії 70-80-их років однією з таких постатей був лікар та громадський активіст Ектор Абад Ґомес. Перед нами сповнена любові розповідь про його життя, яке було відібрано у боротьбі за права людини. Автор роману, син головного героя, Ектор Абад Фасіолінсе, ділиться з читачем історією своєї родини на фоні трагічних подій у Колумбії. Чи варта соціальна боротьба життя найкращих з нас? Ектор Абад Ґомес був переконаний, що так...
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 20,5 × 15 см |
|---|---|
| Вага | 400 г |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Купила цю книжку, бо тема забуття мене завжди хвилювала. Читала з великим інтересом, хоча місцями здалося трохи філософствування заради філософствування. В цілому – сильна книга про важливе, але хотілося трохи більше динаміки у сюжеті.
Придбав «Ми забуття, яке настане» і не пожалів. Читав, розмірковуючи над тим, як швидко все змінюється і як важливо пам’ятати. Книга змусила задуматися над сенсом життя в епоху невизначеності, непогана проза.
У полі зору «Ми забуття, яке настане» Ектора Абада Фасіолінсе розгортається тендітна, але потужна медитація про людську долю, про невідворотність забуття і про ту вперту, часто відчайдушну боротьбу, яку ми ведемо проти нього. Це не просто історія, а філософський роздум, загорнутий у тканину людських переживань, де кожен персонаж – це відбиток боротьби за збереження себе, своїх спогадів, свого існування у світі, що невпинно прагне стерти сліди. Сила твору криється у його глибокій людяності. Автор майстерно плете мереживо емоцій, показуючи, як крихкі, але водночас незламні зв’язки між людьми стають останнім бастіоном проти розмивання часу. Особливо вражає те, як Фасіолінсе зображує складність збереження ідентичності в епоху турбулентних змін, де минуле стає примарним, а майбутнє – туманним. Його проза, хоч і пронизана меланхолією, випромінює якесь тихе, внутрішнє світло, що виникає з усвідомлення цінності кожної миті. Ця книга, безсумнівно, знайде відгук у читачів, які цінують глибокі, екзистенційні роздуми, що змушують зазирнути всередину себе. Ті, хто захоплюється творами, де філософія переплітається з поезією, як, наприклад, у Кортасара чи Маркеса (хоча й з іншим колоритом), знайдуть тут споріднену душу. Особливо буде цікаво тим, хто досліджує теми пам’яті, ідентичності та людської вразливості у світі, що постійно змінюється. Водночас, варто застерегти: «Ми забуття, яке настане» – це не легке читання для розваги. Вона вимагає уваги, занурення і готовності до зустрічі з власними тінями. Деякі моменти можуть здатися надто медитативними, що уповільнює динаміку розповіді, але саме в цій сповільненості й ховається її справжня сила. Це книга, яка залишається з тобою надовго, змушуючи переосмислювати власне місце у плинності часу.
