Книга на війні. Бібліотеки й читачі воєнного часу — Ендрю Петтіґрі

Читання під час війни, пропаганда і художня проза, шпигуни і цензура: що приховує книга?

Мао Цзедун був бібліотекарем, Сталін — поетом і видав вірші, Вінстон Черчилль використовував путівник для планування вторгнення у Норвегію, Івлін Артур Сент-Джон Во служив у морській піхоті й отримав звання капітана до того, як пішов у відставку, щоб написати «Повернення в Брайдсгед». Самотні сім'ї йшли до бібліотек, доки їхні рідні воювали в окопах, а під час Холодної війни обидві сторони використовували книжки, щоб поширювати власне бачення того, як слід керувати світом.

Зазвичай не говорять про книги і війну в одному контексті — перші належать до найвидатніших винаходів людства, а другі — до найстрашніших. Але ці дві теми тісно переплетені між собою і книжки надто часто опиняються на передовій. Особливо гостро це відчувається в епоху сучасних війн.

Професор сучасної історії Ендрю Петтіґрі відкриває дивовижні шляхи, якими писемна культура — від путівників і наукових праць до Бігглза й Анни Франк — формується під впливом масштабних збройних конфліктів.

Книжки, їх автори й читачі воювали раніше і продовжують воювати зараз — від Громадянської війни в США до повномасштабного вторгнення росії в Україну. Вони — смертоносна зброя і найпереконливіший аргумент для перемоги.

Чому варто прочитати книжку «Книга на війні»?

Простежує дивовижні шляхи, якими писемна культура формується під впливом масштабних конфліктів сучасної епохи.

Завдяки точному історичному аналізу та блискучій прозі розповідає про силу та неоднозначність книги на війні.

Досліджує різні ролі, які відігравали книжки у конфліктах по всьому світу — розрада чи інструкція, критика чи пропаганда — як зі всією шкодою й користю книжки сформували сучасну військову історію.

Цитати:

Про цінність бібліотек:

Бібліотеки Берліна, Варшави, Мінська, Мюнхена, Касселя, де зберігались унікальні примірники стародруків, ноти, рукописи, ніколи не будуть такими, як колись. Так розповідають історію бібліотек на війні: попри безглузде знищення, сміливці намагаються й далі гортати сторінки. Усі знають про бібліотеки, які діяли на станціях лондонського метро для тих, хто перечікував тривоги. По всьому світі сміливі бібліотекарі на війні ідей невтомно працювали, щоб урятувати бібліотечні фонди від бомбардувань і грабунків. Коли такі випадки спливають у пам’яті й складаються в історію зруйнованих бібліотек як людської та культурної трагедії, у серцях багатьох прокидається співчуття. Усі, хто читають ці слова, цінують книжки. Ми — люди книги.

Про роль книжок в тилу:

Книжки відігравали важливу роль не лише на фронті, а й у тилу. Багато хто опинився далеко від своїх чоловіків, дружин, синів і дочок — хтось був ген-ген від фронту, хтось мерзнув в окопах. Люди, позбавлені інших розваг, звернулися до книжок. Публічні бібліотеки, яких доти не особливо цінували, нарешті зайняли своє місце: золота епоха видавців почалася навіть попри перебої з постачанням паперу. Усі учасники війни докладали надзусиль, щоб забезпечити солдат книжками. Завдяки цьому вигадали деякі з найоригінальніших друкованих форматів століття. Ніде книжку не цінували так, як у таборі військовополонених.

Іноді література кликала молодих чоловіків на смерть, іноді зміцнювала дух окупованої країни, але завжди була важливою. Байдуже, йшлося про художні, поетичні, історичні книжки, атласи чи аналітичні матеріали — розуміння важливості книжок як засобу війни поділяли всі учасники війни та повстанських рухів. Навіть ті, кому не давали доступу до друкованої преси, як це бувало в постколоніальних конфліктах другої половини XX століття.

Про вплив книжок на реальність:

Мало коли вдається відстежити, наскільки сильно конкретний текст вплинув на суспільну думку в певний часовий проміжок. Коли ж ідеться про війну, реальність впливає на книжки так само сильно, як і книжки — на реальність. Ідею, описану в книжці, можуть підхопити й через кілька десятиліть. Тож складно визначити мить, коли ідею прийняли й повірили в неї. Однак друковані видання, безперечно, долучаються і до формування політики, і до підкидання хмизу в майбутнє вогнище війни. Мабуть, ще важливішими книжки, газети, листівки й журнали стають згодом, коли підтримують бажання битися під час війни.

Бум кулінарних книжок нагадує: хоча життя частини людей радикально змінилося через війну, інші запам’ятали її просто як дискомфорт, що додався до звичного життя. Ті, хто залишився в тилу, проживали війну опосередковано — через друзів і родичів на фронті чи під бомбардуваннями. Про цю розмаїтість досвіду ми говоритимемо наступні п’ять розділів. Тил і фронт, книжки в життях письменників, солдатів і домогосподарок, військовополонених і прискіпливих чиновників, які впорядковували читацькі звички. Усі відіграли якусь роль у житті книжок під час війни.

Про читання під час війни:

Багато людей ковтали книжки: про це охоче говорила всім, хто був готовий слухати, бібліотечна асоціація, яка дуже хотіла, щоб її визнали важливим під час війни надавачем послуг. Почало читати багато солдатів, евакуйованих, жінок із Жіночої землеробної армії, робітників — словом, людей, яким довелося залишити домівки і працювати деінде. Водночас 40 % людей, які взяли участь в опитуванні Mass Observation 1942 pоку про читання під час війни, сказали, що стали читати менше, часто набагато менше або й взагалі не читали. Книжки стали неоціненним джерелом комфорту, але комфорту, доступного не всім.