76
The Woman Who Laughed
✍️ Саймон МейсонРозслідування зникнення Ella Bailey розгортається після того, як через п’ять років знаходять її сумку, а у місті відбувається нове вбивство.
В детективі «The Woman Who Laughed» Саймон Мейсон зображує Finder, якого South Yorkshire Police залучають до розслідування нової трагедії. Знайдена сумка Ella Bailey, яка зникла п'ять років тому, та повідомлення про її появу змушують відновити пошуки істини. Головний герой опитує близьких дівчини, зокрема її подругу Loz та foster-parents, щоб зрозуміти обставини її зникнення. Книга зацікавить любителів заплутаних психологічних детективів.
Книга написана автором Саймон Мейсон і опублікована видавництвом Riverrun у 2026 році.
📝 Опис книги: The Woman Who Laughed
In the first months of 2020 there was a spate of murders of Black sex workers in northern cities. One of them was Ella Bailey, last seen talking to a punter in an alley in Sheffield city centre, and although no trace of her was ever found, the punter, Michael Godley, soon confessed to all three murders.
Five years later, as another sex worker is murdered in the same district, the bag Ella had been carrying with her reappears, hanging on the door handles of a café, and a local vagrant claims to have seen Ella sitting on a bench in a churchyard near the site of the murder. South Yorkshire Police call in the Finder.
So begins a search that takes him back to the strange days of the pandemic, to talk to those who knew Ella best, such as her wayward girlfriend 'Loz', abusive boyfriend Caine Poynton-Smith and respectable foster-parents still struggling to come to terms with Ella's life. How did their intelligent, strong-willed daughter - bright student and national schoolgirl athletics champion - end up in that alley?
As fear grips the city, our Finder must court danger to discover the truth.
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Бо це книга, яка змусить вас зазирнути у найтемніші куточки людської психіки, де межа між реальністю та ілюзією стає неймовірно тонкою. Якщо ви любите атмосферні історії, що тримають у напрузі, де моторошні події переплітаються з елементами містики, то цей психологічний трилер від Саймона Мейсона – саме для вас. Він ідеально підійде поціновувачам похмурого фентезі, тим, хто шукає незвичайних сюжетів і готовий до глибоких роздумів про природу божевілля та дивну силу, що ховається у нашій свідомості. Це читання, що залишить незабутній слід.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Саймон Мейсон у "Жінці, що сміялася" запрошує читача у похмуру, пронизливу подорож, де реальність хистко балансує на межі з магічним, а іноді й з божевіллям. Автор майстерно плете полотно атмосфери, насичене відчуттям тривоги та невідворотності, що огортає з перших сторінок. Його стиль – це тихий шепіт, що проникає під шкіру, змушуючи відчувати кожну тінь, кожне невисловлене слово. Найбільшою силою цього твору є його психологічна глибина. Мейсон не боїться занурюватися в темні куточки людської психіки, досліджуючи тонкі нитки, що пов'язують травму, фантазію та ірраціональне. Героїня, чия історія розгортається перед нами, постає складною, багатогранною постаттю, чиї мотиви та сприйняття світу постійно ставляться під сумнів. Саме ця невизначеність, це вічне "що, якщо?", робить "Жінку, що сміялася" такою захопливою. Шанувальники похмурого, атмосферного фентезі, що досліджує складні психологічні теми, безперечно, знайдуть у книзі те, що шукають. Це твір, який може сподобатися тим, хто цінує в літературі не стільки динамічний сюжет, скільки глибоке занурення у внутрішній світ персонажів та створення незвичайної, тривожної атмосфери. Його можна порівняти з творами, де межа між реальністю та ілюзією розмита, наприклад, з деякими оповіданнями Едгара Аллана По або з атмосферною прозою сучасної готичної літератури. Деяким читачам може здатися, що повільний темп оповіді, особливо на початку, вимагає терпіння. Проте, саме ця поступовість дозволяє автору створити такий щільний, гнітючий ефект, що врешті-решт стає однією з найсильніших сторін книги. "Жінка, що сміялася" – це не читання для фону, це твір, що вимагає уваги та готовності прийняти його темний, загадковий світ.
