76
Все трапляється щонайменше двічі
✍️ Марек ТорчикПідліткові спогади квір-хлопця з консервативного чеського міста, що пробуджуються після дзвінка матері та змушують переосмислити родинну історію, цькування та прийняття себе.
«Все трапляється щонайменше двічі» Марка Торчика — це роман про складність забуття та силу пам’яті. Герой після нічного дзвінка від матері занурюється у спогади підліткових років, прожитих у консервативному середовищі. Він розбирає на частини колективну пам’ять родини, стикаючись із проблемою інакшості та прийняттям своєї сексуальної орієнтації. Книга підійде тим, хто цікавиться психологією дорослішання та внутрішніми трансформаціями.
Книга вийшла у видавництві «Хто це?» 2025 року. Переклад — Ольга-Анастасія Футоран.
📝 Опис книги: Все трапляється щонайменше двічі
Забути — часто складніше, ніж пам’ятати
О 3:37 героя роману будить телефонний дзвінок — нічна розмова з матір’ю підіймає хвилю спогадів. Вона повертає його в підліткові роки, до маленького чеського міста, до переживань молодого квір-хлопця, який зростає в консервативному промисловому середовищі, у родині, що не має зайвих грошей.
Зі спогадів виринає світ, що карає за інакшість. Герой буквально розкладає власну пам’ять — дістає спогади про матір, батька й дідуся, про цькування, алкоголізм і прийняття іншої сексуальної орієнтації. Розбирає на окремі частини не лише власні спогади, а й своєрідну колективну пам’ять усієї родини.
У спогадах герой помічає дещо. Все трапляється щонайменше двічі.
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Бо ця книга – справжня пригода для тих, хто вірить у долю, але не боїться її змінювати. Якщо ви любите захопливі історії, де кожен вибір має значення, а минуле дивним чином відлунює у сьогоденні, то це саме те, що вам потрібно. Автор, Марек Торчик, майстерно плете сюжет, який тримає в напрузі до останньої сторінки. Ця історія ідеально підійде молоді та дорослим, які шукають у книгах не лише розвагу, але й привід для роздумів про власне життя, про моменти, які здавалося б, вже пройшли, але чомусь повертаються. Приготуйтеся до подорожі, де межа між реальністю та магією розмивається, а доля персонажів залежить від їхньої сміливості та рішучості.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 20 × 13 см |
|---|---|
| Тип ілюстрацій | Без ілюстрацій |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Марек Торчик у своєму "Все трапляється щонайменше двічі" занурює читача у вир подій, де невидимі нитки долі переплітаються з відчайдушними спробами героїв змінити власний шлях. Це не просто фентезі, а справжній виклик самому поняттю часу та відповідальності. Автор майстерно створює світ, де минуле не є остаточним, а майбутнє – пластичним. Найбільшою силою твору є його здатність грати з очікуваннями. Коли здається, що ситуація залагоджена, що певний етап пройдено, Торчик несподівано повертає героїв до початкової точки, але вже з багажем нового досвіду. Це створює захопливе відчуття дежаввю, але водночас і напругу: чи зможуть персонажі вирватися з кола повторень, чи приречені вічно спотикатися об одні й ті ж камені? Роздуми про фатум та свободу вибору стають не абстрактними філософськими тезами, а життєво важливими питаннями, що стоять перед кожним героєм. Стиль автора – динамічний, гострий, не дає читачеві часу на перепочинок. Особливо вражає, як майстерно Торчик прописує внутрішні монологи героїв, їхні сумніви, страхи та сподівання. Це робить їх не просто фігурами на шахівниці долі, а живими, багатогранними особистостями, за чиїх перипетії справді вболіваєш. "Все трапляється щонайменше двічі" сподобається поціновувачам інтелектуального фентезі, які цінують не лише магію та пригоди, а й глибокі роздуми про людську природу. Якщо вам до душі твори, де переплітаються детективна інтрига, психологічна драма та фантастичний елемент, як-от у деяких роботах Урсули Ле Гуїн або в серії "Темна Вежа" Стівена Кінга, то ви точно не залишитеся байдужими. Однак, варто зазначити, що іноді динаміка сюжету та часті повернення до певних подій можуть створювати відчуття певної затягнутості. Незважаючи на всю геніальність задуму, трапляються моменти, коли читач може втомлюватися від повторюваних конфліктів, хоча вони й слугують меті розкриття глибших аспектів історії. Загалом, "Все трапляється щонайменше двічі" – це твір, який змушує думати, відчувати і, можливо, переосмислити власні життєві цикли. Рекомендую до прочитання тим, хто шукає у фентезі не лише втечу від реальності, а й можливість поглянути на неї під новим, несподіваним кутом.
