Здравий глузд — Томас Пейн

Томас Пейн у «Здравому глузді» виступає з риторикою, спрямованою на мешканців американських колоній, які опинилися в пастці залежності від британської корони. Він розмежовує поняття суспільства, що виникає з потреб, та уряду, що випливає зі злості, стверджуючи, що останній є лише «необхідним злом». Пейн демонструє абсурдність спадкової монархії та англійської конституції, доводячи, що підпорядкування колоній країні, де лише третина населення має британське походження, є ірраціональним та принизливим для їхньої гідності. Головний конфлікт твору полягає в протистоянні між ілюзією примирення з Британією та необхідністю повної незалежності. Автор атакує аргументи прихильників компромісу, називаючи їх страхом перед змінами та наївністю, та закликає до створення континентальної форми правління. Пейн пропонує конкретний план уряду з щорічних зборів та ротації президентів, щоб уникнути тиранії та громадянських воєн, переконуючи читачів, що лише суверенітет може забезпечити мир і процвітання нового світу. Особливу увагу Пейн приділяє критиці квакерів, які, сповідуючи пацифізм, публічно засуджували боротьбу за свободу. Автор викриває їхню непослідовність: вони передають владу над королями Богу, але самі втручаються в політику, коли їм це зручно. Пейн доводить, що зміни урядів відбуваються людськими засобами, а не дивами, і закликає всіх мешканців континенту відкинути релігійні та національні упередження заради спільного блага та реалізації права на власне існування.