Zom 100: Bucket List of the Dead, Vol. 19 — Haro Aso

Чергова порція звільнення від буденності у дев'ятнадцятому томі "Zom 100: Списки бажань мерця" від Харо Асо – це саме те, що може врятувати від сірості, навіть якщо ця сірість виражена у вигляді розкладених трупів. Таджіма Акіро, наш улюблений втікач від корпоративної пустелі, продовжує свій несамовитий танець на руїнах цивілізації, наповнюючи його не стільки страхом, скільки шаленим, дитячим захватом. Сила цього твору, як і раніше, полягає у зухвалому контрасті. Зомбі-апокаліпсис, котрий для більшості став кінцем світу, для Акіро – це, як не дивно, квиток на свободу. Це можливість нарешті видихнути, скинути маску покірного офісного працівника і почати жити на повну, реалізуючи ті самі списки бажань, що відкладалися на "кращі часи". Асо майстерно жонглює елементами жахів, чорного гумору та щирої, майже підліткової радості від простих речей. Це не просто історія про виживання, це ода свободі, хай і здобутій у найбільш апокаліптичних обставинах. Манґа дарує відчуття карнавалу, де смерть – це лише тло для найяскравіших фарб життя. Шанувальникам жанру, хто втомився від похмурих та гнітючих історій про кінець світу, "Zom 100" запропонує свіжий, бадьорий погляд. Це твір для тих, хто цінує в літературі (і в коміксах) несподівані повороти, неординарних героїв та здатність знаходити гумор навіть у найскладніших ситуаціях. Його можна порівняти з "Днями, що минули" (Days Gone) на мінімалках, але з акцентом на психологічному звільненні, а не на виснажливому виживанні. Єдине, що може дещо обмежувати, – це, ймовірно, повторення деяких мотивів. Хоча Акіро й продовжує своє яскраве шоу, час від часу відчувається, що певні сюжетні лінії або самі жарти можуть дещо повторюватися, якщо читати томи поспіль без перерви. Це не суттєвий недолік, але певна варіативність у наративі могла б ще більше посилити враження. Попри це, "Zom 100: Списки бажань мерця" залишається захопливим читанням, яке нагадує, що справжня свобода часто криється у здатності змінити власне ставлення до обставин.