Не музи, а м'язи. 50 вправ із творчопису Лабораторія · 2023 · Тверда обкл.

Книжка потрапила у список Найкращих книжок 2023 року за версією ПЕН Покладатися на муз — тактика аматорів. А ось тримати натхнення під контролем — це вже справа профі. Як це зробити? Регулярно прокачувати свої творчі м’язи. Тільки не поспішайте у спортивний зал. Ця книжка для тренування з креативного письма. Письменниця, експертка з комунікацій й медіадослідниця Марія Титаренко зібрала 50 різноманітних авторських вправ із творчописання. Як побудувати текст? Як знайти власний стиль? Як перевірити самого себе? І нарешті — як писати ще краще? За допомогою різних технік і прийомів ця книжка допоможе вам прокачати власні навички. Легкий стиль, цікаві вправи і навіть експерименти — з цим тренажером не так далеко до омріяних «кубиків», а можливо навіть і «пулітцерів».Чому варто прочитати книжку «Не музи, а м'язи. 50 вправ із творчопису»?Книга містить 50 різноманітних вправ, спрямованих на тренування креативного письма. Зокрема на вироблення та увиразнення авторського почерку (читача), розуміння принципів конструювання тексту, пропрацьовування різних технік та прийомів творчописання.Дозволить прокачати власні навички писання, знайти свій стиль та знайти самого себе.Письменниця, експертка з комунікацій й медіадослідниця Марія Титаренко за 19 років викладання зібрала 50 різноманітних авторських вправ із творчописання.Про Марію Титаренко:Марія Титаренко — письменниця, членкиня PEN Ukraine, есеїстка, журналістка, медіадослідниця. Засновниця Магістерської програми з медіакомунікацій УКУ (2012). Кандидатка наук із соціальних комунікацій. Стипендіатка програми імені Фулбрайта (2008-2009). Доцентка Школи журналістики та комунікацій УКУ. Викладає теорію комунікацій, творчопис, сторитейлінг, драматургію науки, есеїстику, художній репортаж, Американську літературну журналістику, публічний виступ та ін.Цитати:Колір — це окрема мова. Колір у тексті промовляє на різних рівнях: буквальному, фізіологічному, психологічному, символічному, онтологічному. Колір задає настрій, глибину, тло й акценти, контрасти і контури, гру відтінків і світлотіней, геометрію, динаміку, ритм, ох, чого він тільки не задає. Безколірних текстів не буває (навіть якщо ви геть забули за кольоропис у тексті!) І навіть якщо ви писали сірим по сірому (пригадуєте з першої вправи цього розділу, хто так чудив?), це теж неперевершений ахроматичний кольоропис!Мати Василева! Мої родичі на Полтавщині через речення рясно сиплють прислів’ями й приказками, що просом. А я сиджу, рота роззявивши, і тільки очима глипаю. Сиджу ото і думку гадаю, як цей свій дефіцит фразеологізмів лікувати і як контролювати їхній достатній рівень у крові? Бо тільки біля тих, хто безупинно афористить, гостро відчуваєш власний «авітаміноз».Ми живемо в морі метафор. Які континенти воно омиває? У діапазоні скількох градусів слова вважаються теплими? Від чого осліп сліпий дощик? Як зважити важке серце чи не порізатись гострим болем? З деякими метафорами ми вже так зжилися, що, як і риба у воді, не бачимо цієї води. Чи хтось ще сприймає ніжки столика чи ручки дверцят як метафору?ВідгукиПриємно, коли хтось, радячи, як краще зробити ту чи іншу справу, має чіткий і раціональний план. У Марії Титаренко він є. «Не музи, а м’язи» — це збірник вправ з удосконалення письма: тут мова і про афористику, і про тропи та перемикання точок зору, а потім — про структуру тексту та різні жанри. Повний комплект засобів для тих, хто хоче навчитися писати. — Ростислав Семків, літературознавець, письменникТексти не зʼявляються від магічного вітру, потойбічних чарів чи танців шамана. Писання — це кропітка робота, яка вимагає зосередження, посидючості, обдумування кожного слова. Понад десять років тому на лекціях Марії Титаренко міфи про сходження божественного духу, без якого текст неможливий, просто закипіли від високої температури практичних вправ. Варто лише розкамʼяніти, написати перший рядок. А далі — пізнавати себе і світ довкола. — Олеся Яремчук, ex-студентка Марії, автор книги «Наші.Інші»Письменництво — це Океанія. Автори різних часів і країв здатні розуміти одне одного — вони об’єднані втаємниченням. Водночас кожен сам на своєму острові. Інколи автори сідають на свій човник і пливуть на зустріч з іншими. Тоді є відчуття причетності до багатогранного виміру словесності. Ця книга викликає у мене ностальгію за атмосферою співтворчості. Курс Марії Титаренко, який ліг в основу цієї книги, був тим островом співпричетності посеред письменницької Океанії, на який можете завітати і ви. — Маркіян Прохасько, ex-студент Марії, автор книжок «Нестримна сила води» та «Мрія про Антарктиду»