Арії трьох П’єро

Дуже гарне видання, ілюстрації вражають. Трохи очікувала більшого від змісту, але загалом задоволена. Задоволений.

Це просто шедевр! Жадан та Кожушко створили неймовірну атмосферу. Семенко завжди актуальний.

Крізь пульсуючий ритм слів, крізь епатажну ексцентричність, що досі здатна пропекти свідомість, Михайль Семенко повертається до нас у «Аріях трьох П’єро», збагачений візіями Сергія Жадана та Ніки Кожушко. Ця збірка – не просто чергове видання ранніх творів засновника українського футуризму. Це справжній діалог епох, діалог, де Семенко, ховаючись за маскою вічно самотнього П’єро, розкриває свою душу, сповнену дерзань, осінньої рани, відчайдушного кохання та гіркої іронії над сільськими сатурналіями. Сила цього видання – у його багатошаровості. Семенкова поезія, що кидала виклик усім усталеним нормам, не втратила своєї гостроти. Його експерименти зі словом, звуком, формою – це не просто авангардні прийоми, а пульс часу, що виривається з рядків. «Дерзання» – це бунтівний подих юності, «Осіння рана» – меланхолійний відгук душі, «П’єро кохає» – одіссея нездійсненних мрій, а «Сільські сатурналії» – гірка, але блискуча сатира. Однак, справжнім відкриттям стають візуальні інтерпретації Жадана та Кожушко. Їхні ілюстрації – це не ілюстрації в класичному розумінні, а радше співтворчість, візуальні поеми, що вступають у захопливу гру з текстом. Жаданова поетична проникливість, його здатність бачити приховані смисли, дивовижно резонує з Семенковою трагічною маскою. Ніка Кожушко ж додає своїй, експресивній, майже живописно-драматичній енергетиці, яка надає тексту ще більшої глибини та відчуття присутності. Ця книга, безперечно, сподобається тим, хто втомився від буденності, хто прагне інтелектуальних викликів та естетичного шоку. Любителям поезії, що не боїться експериментувати, цінителям українського авангарду, а також усім, хто цінує глибокий психологізм та несподівані візуальні рішення. Це читання, яке можна порівняти з прослуховуванням авангардної музики чи переглядом фільмів групи «Новий Голлівуд» – тут немає місця для нудьги, лише постійний потік нових вражень. Звісно, для читача, який звик до класичної, плавної ритміки та чітких наративів, Семенко може здатися надто різким, а його поетика – певною мірою відстороненою. Можливо, в певні моменти, ця збірка вимагатиме від читача додаткової уваги та готовності до деконструкції звичних уявлень про поезію. Однак, саме в цій викличності, в цьому штурмі свідомості, й криється її непереборна привабливість. «Арії трьох П’єро» – це не просто книга, це досвід.