Бодьо хоче пісяти, або прощання з підгузком — Марта Галевська-Кустра

В українському дитячому літературі знайти книгу, яка одночасно спілкувалася б з малюком і дорослим, — завдання непросте, але автори Марта Галевська-Кустра та Йоанна Клос це успішно вирішують. Історія про хлопчика Бодя та його заповітну мрію пісяти в горщику — це не просто методичний посібник, а м’який, побутовий альманах дорослішання. Персонажи тут — живі, життєві, їхні переживання дуже схожі на справжні: і страх помилитися, і радість першого успіху. Твір цікавий тим, що створює підхід, схожий на психологічний підтримку, де дитина не відчуває тиску, а просто бачить, що її сміливість оцінюється. З чим можна порівнювати такі твори — це, в першу чергу, дитячі байки про дорослішання, але в новому русі, де акцент зроблено на емоційній підтримці батьків і дітей. Єдиним, на мій погляд, нюансом є те, що бажано мати певний рівень зрілості у дитини для сприйняття фіналу, інакше вона може просто пасивно спостерігати за подіями.