Будемо жити вічно — Дмитро Лазуткін

Книга справді вражає. Вірші дуже сильні, відчувається весь біль і надія, що пережили хлопці на фронті. Деякі моменти змусили замислитись.

Неймовірна книга! Дуже рада, що змогла придбати. Це не просто вірші, це свідчення епохи, написане справжнім героєм. Обов'язково прочитаю ще раз. Беріть, не пожалієте.

Збірка "Будемо жити вічно" Дмитра Лазуткіна — це не просто поезія, це свідчення, викарбуване кулями й кров’ю на полях сучасної української історії. Автор, перебуваючи на передовій, в епіцентрі найзапекліших боїв, не ховає погляду від реальності. Його вірші — це оголений нерв війни, жорсткий, безкомпромісний, але сповнений дивовижної людяності. Сила Лазуткіна — у його здатності фіксувати мить, що пронизує до глибини душі. Він не шукає високих метафор, коли навколо панує бруд, страх і відчай. Його мова — це мова окопів, звуки вибухів, запахи пороху. Це мова тих, хто бачив смерть в обличчя, хто втрачав побратимів, але продовжував йти вперед. "Смажене м’ясо історії" — точне влучання, адже тексти Лазуткіна насичені, щільні, вони не залишають байдужим, вимагаючи прожити кожну емоцію разом із автором. Ця книга сподобається тим, хто шукає в літературі правди, хто не боїться зіткнутися з найскладнішими аспектами людського буття. Її можна поставити в один ряд із щоденниками воїнів, з документальною прозою, але поетична форма надає їй особливої глибини та емоційної сили. Комусь ці рядки можуть нагадати про пронизливу відвертість Сергія Жадана в його військових текстах, але Лазуткін має свій, неповторний голос, що звучить ще більш безпосередньо та гостро. Єдине застереження, яке можна зробити, стосується потенційної надмірної інтенсивності переживань. Для читача, який не готовий до такого прямого занурення у військову дійсність, ці вірші можуть стати надто важкими, вимагаючи значного емоційного ресурсу. Проте, саме в цій інтенсивності й полягає їхня незаперечна цінність. "Будемо жити вічно" — це не просто збірка поезії, це літературний пам'ятник епохи, що вимагає прочитання.