Був собі маленький… — Сергій Волошин

Сергій Волошин майстерно занурює читача у трепетний світ дитинства, де кожен промінчик сонця, кожен шепіт вітру, кожна дитяча вигадка набувають особливої ваги. «Був собі маленький…» – це не просто збірка спогадів, це тонко витканий килим, на якому вишиті мотиви пам'яті, емоцій та становлення особистості. Автор вдало уникає пафосу, натомість пропонує глибоко особисту, але водночас універсальну подорож у минуле, до того найважливішого часу, коли формувалися перші уявлення про світ. Сила твору полягає у його щирості та невимушеній атмосфері. Волошину вдається передати ту особливу, незбагненну легкість і водночас глибину дитячого сприйняття. Читаючи, ловиш себе на думці, що ось-ось сам згадаєш щось подібне, щось, що давно ховалося у глибинах пам’яті. Текст дихає, він живий, він сповнений спостережливості, що межує з філософською глибиною. Це книга, яка апелює до найтонших струн душі, до тих "маленьких моментів", які, власне, і складають нас. «Був собі маленький…» сподобається тим, хто цінує відвертість у літературі, хто любить занурюватися у спогади, хто вірить у магію буденності. Це видання, яке стане близьким для людей старшого покоління, чиї дитячі роки припали на схожі обставини, але й для молодших читачів воно відкриє двері до розуміння того, як формувалася світогляд попередніх поколінь. За своєю емоційністю та увагою до деталей, книгу можна порівняти з ранніми творами Володимира Винниченка, де також відчувається глибокий психологізм і любов до опису людської душі. Якби довелося вказати на певний нюанс, то, можливо, варто було б зауважити, що для читача, який шукає динамічний сюжет чи гострі конфлікти, ця книга може видатися дещо спокійною. Проте, саме в цій розміреності, в цій ніжності спогадів і полягає її неабияка цінність. Це не той твір, який захоплює швидкістю подій, а той, що огортає атмосферою, що спонукає до роздумів та глибокого внутрішнього переживання.