Дівчина у блакитному пальті — Моніка Гессе

Друга світова у розпалі. Вулицями Амстердаму ходять вороги — солдати у зеленій формі, що говорять німецькою. Ханнеке, молода жінка, яка щодня дістає на чорному ринку і доставляє багатим клієнтам товари, яких у воєнному місті вже не знайти легально — від м'яса й гасу до парфумів і нових шкарпеток. Але у неї розбите серце — її коханий загинув на війні. Тільки робота — своєрідний акт бунту проти нацистів.

Але зникнення єврейської дівчинки і благання старої голландки знайти її змінюють все. Втягнута у вир таємниць, що ведуть до руху опору, дівчина бачить, наскільки жахливою і страшною є нацистська влада. Тепер Ханнеке готова на все заради порятунку людського життя.

Чи вдасться не пропустити у натовпі яскравий небесно-блакитний колір пальта?

Чому варто прочитати книжку «Дівчина у блакитному пальті»?

Роман миттєво потрапив до списку бестселерів New York Times.

Історія про силу та хоробрість у часи Другої світової війни, що дарує світло, навіть в найгустішій темряві.

Лауреат премії Едгара По за найкращий молодіжний детектив.

Про авторку:

Моніка Гессе — авторка бестселерів, лауреат багатьох письменницьких нагород, а також журналістка газети Washington Post. Вона живе у Вашингтоні з чоловіком і шаленим собакою. «Дівчина у блакитному пальті» її перший роман, опублікований німецькою мовою, увійшов до списку бестселерів New York Times і отримав численні нагороди, зокрема престижну премію Едгара По у категорії Молодь, а також був номінований молодіжним журі на Німецьку молодіжну літературну премію 2019 року.

Цитати з книжки «Дівчина у блакитному пальті»

Про чорний ринок:

Більшість сказала б, що я промишляю на чорному ринку — незаконному підпільному обміну товарами. Я ж волію вважати себе шукачкою. Я шукаю і знаходжу товари. Додаткові пайки картоплі, м’яса, жиру. Раніше я ще могла дістати цукор і шоколад, але останнім часом їх поменшало, і мені тільки іноді щастить знайти їх. Я дістаю чай, бекон. Амстердамські багатії не втрачають кілограмів саме завдяки мені. Я дістаю те, що для нас стало недосяжним. Ну, якщо не знати, де шукати.

Та й коли щось шукаєш, краще не гаяти часу і робити це якомога швидше, щоб ніхто не встиг забрати те, що ти шукаєш, раніше за тебе. Цього мене теж навчила робота на чорному ринку.

Про людей:

Після війни люди збиратимуться і розповідатимуть одне одному історії, як хоробро вони протистояли нацистам, і нікому не хотітиметься згадувати, що найбільшим їхнім протестом було носіння гвоздички на знак поваги до нашої королівської родини, що перебувала в еміграції. Або, може, люди збиратимуться й говоритимуть німецькою, бо війну виграють німці. Є тут і ті, хто святкуватиме їхню перемогу. Ті, хто вірить у нацистів або вирішив, що розумніше буде підтримати загарбників.