Everyone I Know is Dying

У дебютній повісті Емілі Слаппер "Всі, кого я знаю, помирають" розгортається захоплива історія, що балансує на межі тривожного трилера та психологічної драми. Авторка майстерно створює атмосферу наростаючого жаху, коли світ молодої письменниці Аліси починає розсипатися на шматки. Особливо вражає те, як Слаппер вдається передати відчуття безпорадності та ізоляції, що охоплює героїню, коли звичні обличчя її оточення зникають без сліду. Це не просто історія про зникнення, а радше про порожнечу, яка залишається після тих, хто був нам близький, і про відчайдушну боротьбу за збереження власної реальності. Аліса – персонаж, якому легко співчувати. Її страх, її сумніви, її крихка надія – все це прописано з такою щирістю, що читач мимоволі стає її спільником у цій небезпечній пригоді. Розслідування, яке вона веде, наповнене несподіваними поворотами, але жоден з них не здається штучним чи натягнутим. Слаппер вдається утримати увагу до останньої сторінки, тримаючи в напрузі, але при цьому залишаючи простір для роздумів про природу пам'яті, втрати та людських зв'язків. Ця повість, без сумніву, сподобається шанувальникам атмосферних містичних історій, де акцент робиться на психологічному стані героїв, а не лише на зовнішньому екшені. Якщо вам імпонує стиль таких авторів, як Сьюзен Хілл чи Саллі Руні, але з домішкою моторошної загадки, то "Всі, кого я знаю, помирають" стане для вас справжнім відкриттям. Авторка не вдається до дешевих шокуючих ефектів, натомість будує напругу поступово, занурюючи читача у все глибший колодязь невизначеності. Єдине, що можна відзначити як певне застереження, це дещо повільний темп на початку. Поки авторка занурює нас у світ Аліси та поступово готує ґрунт для основної інтриги, читачеві, який очікує миттєвої динаміки, може здатися, що події розвиваються надто неспішно. Проте, це, ймовірно, свідомий прийом, покликаний підкреслити наростаючу тривогу та підготувати до потужного фіналу.