Evil in Me

БРОМ у своїй "Злі в мені" береться за, здавалося б, вічну тему людської моральності, але робить це з такою безкомпромісністю й естетичною зухвалістю, що книга миттєво виривається з потоку буденних роздумів. Автор не боїться зазирнути в найпохмуріші куточки душі, де межі добра і зла розмиваються до невпізнання, а темрява стає не просто відсутністю світла, а самодостатньою силою. Сила цього твору – у його здатності шокувати, але не заради самого шоку. Кожен образ, кожна сцена, просякнуті глибоким філософським підтекстом. БРОМ будує світ, де краса і потворність, любов і ненависть, спокута і гріх переплітаються в химерний, але правдоподібний візерунок. Це не полегшений погляд на людські вади, а скоріше глибокий, майже хірургічний розтин. Художня форма, яку обирає автор, допомагає увиразнити цю похмуру красу, роблячи її невідштовхуючою, а такою, що затягує. "Зло в мені" сподобається читачам, які не шукають утехи у простих відповідях, а готові до складних, часто незручних питань. Тим, хто цінує в літературі інтелектуальний виклик і не боїться зіткнутися з тіньовими сторонами існування. Його можна поставити в один ряд з творами, де психологічна глибина поєднується з епатажністю, як, наприклад, з деякими роботами Девіда Лінча на екрані, або з прозою, що досліджує екзистенційні безодні, на кшталт тих, що ми бачимо у раннього Чака Палагнюка, хоча БРОМ має свій унікальний, впізнаваний голос. Єдине застереження: ця книга може бути занадто інтенсивною для тих, хто шукає легкого читання. Її сила – у її безкомпромісності, що може викликати сильні емоційні реакції. Однак саме ця щирість і глибина роблять "Зло в мені" чимось набагато більшим, ніж просто історією. Це досвід, який залишається з читачем надовго.