Повне зібрання прозових творів. Том 4 — Говард Філіпс Лавкрафт

Говард Філіпс Лавкрафт (1890–1937) – відомий американський письменник, який, написавши величезну кількість оповідань, багато повістей і три романи (не кажучи вже про архів його листування, що вважається найбільшим у світі), на жаль, за життя був майже не відомим і помер у самотності, так і не дочекавшись майбутньої всесвітньої слави свого вагомого літературного доробку. Проте вже у другій половині ХХ сторіччя творчість Лавкрафта заслужено отримує світову славу і здобуває захоплення мільйонів її поціновувачів.

Уже сьогодні Лавкрафт – один із тих письменників, які не потребують особливих рекомендацій, по праву посідаючи місце Патріарха літератури «химерного, потойбічного та жахливого». Важко переоцінити вплив його творчості на сучасну літературу багатьох, навіть далеких від «лавкрафтичної естетики», жанрів, так само як і на масову культуру загалом. Черпаючи своє натхнення у творах іншого видатного американця Едґара Аллана По, Лавкрафт зміг створити свій цілковито оригінальний літературний світ міфів і темних пророцтв, забутих богів з далеких погаслих зірок і нічних марень, в яких відкривається похмура прихована правда. Літературний спадок Говарда Філіпса Лавкрафта знайшов своє втілення у фільмах, творах образотворчого мистецтва і навіть піснях та назвах альбомів відомих гуртів, а за кількістю продовжувачів його літературних традицій він залишає позаду багатьох письменників світу.

Четвертий том повного зібрання прозових творів Г. Ф. Лавкрафта, видатного майстра літератури «загадкового та потойбічного», включає в себе 16 оповідань і одну повість, які були написані ним у співавторстві з іншими письменниками в період з 1919 по 1930 роки. До цих творів належать як, власне, написані спільно з іншими авторами, так і такі, до яких Лавкрафт доклав своєї руки, вносячи корективи або даючи поради щодо написання, а також створені ним на замовлення, у ролі «письменника-привида».

До цього тому увійшли такі твори як «Ув’язнений з фараонами», «Прокляття Йіґа», «Курган», «Локон Медузи» та інші.

Ця частина доробку Г. Ф. Лавкрафта демонструє його письменницький хист із дещо незвичної перспективи, позаяк у твори, написані під чужим іменем для інших авторів, він рясно й майстерно вплітає власну міфологію та постаті своїх Великих Древніх, розвиваючи своє бачення картини світу, заселеного цими божествами, а творам інших письменників надає довершеної форми, незрідка майже повністю переписуючи їх на свій лад. Тож у цьому томі читач зможе не лише знайти тексти, цілковито або почасти написані Лавкрафтом, але й побачити той вплив, який цей непересічний майстер слова справив на тогочасну химерну літературу.