78
Ясминовий пиріг
✍️ Вікторія ФещукЖінка повертається до рідного села після війни, шукаючи кулінарну книгу прабабці та рецепт ясминового пирога, щоб об’єднати родину через їжу та спогади в часи невизначеності.
У романі Вікторії Фещук головна героиня Ольга повертається до рідного селища на Рівненщині, де її чекає мама, сестра та бабця. Вона шукає втрачену кулінарну книгу прабабці, щоб відтворити рецепт ясминового пирога та зрозуміти, як стає матріархом родини. Історія переплітається з народними казками, спогадами про померлих і реальними рецептами, що допомагають впоратися з тривогою. Книга підійде тим, хто любить повільні сімейні історії, їжу та серіали про магію.
Книга вийшла у видавництві «Лабораторія» 2026 року.
📝 Опис книги: Ясминовий пиріг
Коли люди кажуть, що треба вчитися відпускати, часто мають на увазі відпускати те, що і так тобі не належить.
Великдень, 2022 рік. Ольга повертається з Києва до рідного селища на Рівненщині, де у домі із візерунками-оберегами її чекає мама, яка досі оплакує чоловіка, сестра, що намагається почати нове життя, і бабця, чия пам’ять повільно розчиняється між минулим і теперішнім. Саме від бабці Оля дізнається про кулінарну книжку прабабці — сімейну реліквію, яку всі вважають втраченою. Чи вдасться дівчині знайти цю книжку і відтворити прабабцин рецепт ясминого пирога? І чи готова вона стати матріархом сім’ї, адже чия книга — тоє і господарство?
Доки Оля шукає книжку, життя селища поволютку відкриває невидимі виміри, де сюжети народних казок переплітаються із плітками, сни — зі спогадами, а померлі близькі приглядають чи належно ви випрали одяг.
Кому підійде ця книжка?
Для тривожних читачок і читачів, які використовують прибирання як coping strategy, люблять історії про їжу, повільні сімейні історії, є експертками та експертами із серіалів «Доктор Хто» та «Всі жінки відьми». Ви дізнаєтеся, як потрапити до ясминового лісу, куди можуть зникати гуси і як замовляти побілені дерева так, щоби вони не гнилися.
Чому варто прочитати книжку «Ясминовий пиріг»?
Історія про тиху музику закипання картоплі, про готування їжі як мову любові і побут — як опору у складні часи.
У роман вплетено 23 реальні рецепти: маленькі ритуали, що здатні об’єднати людей, навіть у часи тривоги, сирен і невизначеності.
Досліджує історію стосунків 6-х жінок у 4-х поколіннях, їхні мови любові і механізми психологічного захисту, потребу навести всьому лад і багато готувати, а також бути разом. Особливо із тими близькими, які давно померли.
Про авторку:
Вікторія Фещук — письменниця, журналістка. Авторка статей та кураторка спецпроєктів медіа про книги «Читомо». Лавреатка конкурсів «Гайвороння» (І місце, 2015), «Смолоскип» (IV місце, 2021, III місце, 2022). Вірші та проза Вікторії публікувалися в численних антологіях, серед яких «Прописи» (2021 р.), «Нові вірші війни» (Видавництво Віват, 2023 р.), «Повернення» (Видавництво Віхола, 2025 р.). Дебютна книга віршів «182 дні» у перекладі німецькою вийшла друком у 2023-му, у м. Кассель, Німеччина (Jenior Verlag). За цю роботу перекладачка Ганна Гнедкова увійшла до довгого списку премії Drahoman Prize 2025. Друга книга – поетична збірка “Тимчасові адреси проживання” – вийшла друком у 2024-му у видавництві “Сумна вівця” (Тернопіль) і увійшла до списку «Найкращі українські книжки 2024 року за версією PEN».
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Тому що це запрошення у світ, де кожен інгредієнт — це спогад, а кожен рецепт — це шлях до себе. Якщо ви шукаєте книжку, що зігріє душу, як аромат свіжоспеченого пирога, якщо вас приваблюють історії про міцні сімейні зв'язки, про силу пам’яті, яка плекає коріння, і про те, як у знайомих речах можна знайти щось нове і глибоке, то ця історія — для вас. Вона чудово підійде тим, хто цінує поетичну прозу, хто любить замислитися над дрібницями життя, хто шукає в літературі споріднені душі та шматочок затишку. Це книга для всіх, хто вірить, що смак минулого може стати ключем до розуміння сьогодення.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 21,5 × 14,5 см |
|---|---|
| Тип ілюстрацій | Без ілюстрацій |
| Вага | 204 г |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Купила, читала... трохи затягнуто, чесно кажучи. Ідея з пирогом цікава, але розкриття не надто вразило.
Приємна книга, сподобався атмосферний опис та акцент на сімейних традиціях. Єдине – хотілося б трохи більше динаміки у сюжеті, але загалом – гарне читання.
Надзвичайно затишна історія. Купив книгу, бо люблю українську прозу, і не розчарувався. Сподобалось, як авторка пов'язує кулінарні мотиви з пам'яттю – дуже влучно.
Вікторія Фещук у своєму "Ясминовому пирозі" розкриває несподівану глибину буденності, де аромат свіжоспеченого тіста стає ключем до найсокровенніших куточків душі. Це не просто розповідь про їжу, а своєрідна гастрономія спогадів, яка майстерно балансує між минулим і сьогоденням. Авторка запрошує нас на тиху кухню, де кожна дрібниця, від способу нарізання яблук до рецепту бабусиних оладок, несе в собі відбиток часу, людських стосунків та пошуку себе. Силою твору є його щирість та інтимність. Фещук вдається до тонкого психологізму, показуючи, як сімейні ритуали, передані з покоління в покоління, формують нашу ідентичність, слугують якорем у бурхливому морі життя. Описи кулінарних процесів – це не сухі інструкції, а поетичні замальовки, що пробуджують чуттєве сприйняття, викликають ностальгію і водночас надію. Мова твору вишукана, але водночас доступна, позбавлена надмірної патетики, що робить читання справжнім задоволенням. "Ясминовий пиріг" сподобається тим, хто цінує прозу, яка торкається струн серця, хто любить занурюватися у родинні саги, сповнені тепла і певного меланхолійного затишку. Цю книгу можна поставити поруч із творами, де увага до деталей і внутрішнього світу персонажів виходить на перший план, наприклад, з деякими оповіданнями Марії Матіос чи з прозою Оксани Забужко, коли вона звертається до тем пам'яті та материнства. Якщо шукати певний аспект, який може потребувати уваги, то, можливо, іноді динаміка оповіді дещо сповільнюється, зосереджуючись на детальних описах, що може декого з читачів залишити в очікуванні більш стрімкого розвитку подій. Однак, це, скоріше, особливість стилю, аніж недолік, бо саме в цій медитативності криється значна частина чарівності "Ясминового пирога". Це твір, який потребує не поспішного споживання, а повільного, вдумливого смакування.
