Йдучи дорогами життя

«Йдучи дорогами життя» — це глибокий і чуйний щоденник, де поетична проникливість поєднується з аналітичною гостротою. Афонін уміло поєднує особисті роздуми з широким соціокультурним контекстом, що робить твір не просто ліричним, а глибоко професійним візіонером сучасної української інтелектуальної спільноти. Звертаючись до питання місця книги в формуванні особистості, автор демонструє чудове володіння словом, що робить цей текст цінним для будь-якого читача, що шукає глибокого змісту. Якщо говорити про аналоги, цей твір найближчий до лірики Миколи Вінграновського, але залишаючись вірним власному голосу. Єдиним недоліком можна вважати певну архаїчність слова, яка може сприйматися аудиторією як надто складна, проте саме така стислість і суворість висловлювань роблять це видання окремим, унікальним явищем, що влучно підкреслює сучасну українську поезію.