Коли приходить Ві — Марта Гулей-Заглинська

Він уже не пам’ятає, як почалися проблеми. Можливо, зі скреготу ключа, що ним замикав двері батько, а він боявся навіть думати, що відбувається. А може, з метушливості стривоженої мами. Чи з усвідомлення того, що він самотній серед найближчих людей, яким не до нього. А тут ще оті кляті переїзди з одного містечка в інше й глузлива жорстокість однокласників. Дитинство, юність і вже дорослі його дні — суцільна каламуть. Обвал жахливих подій забрав від нього сон. Усе, що залишилося з ним, — точність у всьому, пробіжки, дивакувата подруга Ві, спалахи головного болю. Усе, що знайшов у свої двадцять сім, — неоднозначна увага Марії. Легше ставало тільки тоді, як приходила Ві. Вона — єдина, з ким можна було поговорити про те, чого не знав ніхто і не зовсім розумів він. Потім і вона змінилася. Спроби розпитати її про своє минуле наштовхуються на спротив і гнів. Але ж він мусить збагнути те в собі, від чого ховається його розум, і нарешті докопується до жахливої правди.