Кому вони потрібні? Російські військові в українському полоні — Петро Яценко

Це книжка есеїв про військових російської армії, які потрапили в полон в Україні. Як співробітник Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Петро Яценко здійснив десятки поїздок до таборів, де утримують російських бранців. У книжці він фіксує не лише табірний побут, який разюче відрізняється від умов, у яких перебувають українські полонені в Росії, а й намагається визначити самоідентичність солдатів «другої армії світу», їхні мотиви, переконання та спосіб мислення. Окрім власних спостережень, автор спирається на думки психологів, дослідників, журналістів, які спілкувалися з російськими полоненими у різні роки війни Росії проти України. Також до видання увійшли передмови письменниці та публіцистки Олени Стяжкіної та ветерана російсько-української війни й психолога Максима Колеснікова, який провів у російському полоні 321 день.

Ця книжка — спроба осягнути, проти кого Україна воює і з ким нам доведеться сусідити у майбутньому. Це також спроба відповісти на питання, навіщо Україна утримує своїх ворогів в умовах, гідних людини, навіть якщо йдеться про тих, хто у своїй більшості заперечує людяність.

«… Ще кілька тижнів тому дехто з них стріляв і біг уперед за наказом своїх командирів. Здавшись у полон, вони зберегли собі життя, але їм тривожно, бо всі знають, що після обміну в Москві на них чекає допит.», - Петро Яценко, автор книжки «Кому вони потрібні?»

«Книжка досліджує імперію зла через ґрати табору для російських військовополонених. Цікаво чути їхні казки про «війну з НАТО» і «захист пригнічених», які розсипаються навіть за поверхової перевірки. І ми бачимо страх — у першу чергу перед Москвою. Тут чути порожнечу спустошених брехнею пропаганди душ, які навіть не намагаються знайти виправдання, бо не відчувають вини…

Досліджується механізм, який володіє майстерністю викрадення душ. Найстрашніша зброя цієї війни — не інженерні технології чи класичний металобрухт, а в першу чергу — механізм перепрошивки, де на виході отримують людей, які більше не сприймають загальнолюдських цінностей.», - Юлія Паєвська (Тайра), військовослужбовиця, парамедикиня

«Це перша українська книжка про російських військовополонених — тих, хто прийшов відновлювати імперію і зазнав поразки. Петро Яценко не лише досліджує ворога, щоби краще його розуміти й перемагати. Він пише і про нас — про те, як ми залишаємося людьми у війні, спрямованій на наше знищення.», - Володимир В’ятрович, історик, публіцист

«Цю книжку можна було б назвати «Демонологія». Бо демони існують. Я бачив їх там — у Таборі, про місце розташування якого не можна говорити. Бачив лише одного разу — і мені цього вистачило на решту життя. Петро ж Яценко бував у Зоні так часто, що, можна сказати, їх вивчав. Це — такі собі польові дослідження «загадкової російської душі» у безпечних умовах табору військовополонених. Прочитайте її — якщо хочете дізнатися: У чому банальність імперського зла? Чи існує вірус або ген рашизму? Чим російські військовополонені відрізняються від нас? Попередження: окремі сцени можуть викликати відразу.», - Олег Криштопа, письменник та журналіст