87
Локальна історія. Великдень №2 (2026)
Великодні традиції регіонів України, дата свята, писанки, враження Шевченка та Великдень на війні.
Журнал «Локальна історія. Великдень №2 (2026)» розкриває традиції святкування Воскресіння в Україні. Журналісти та автори висвітлюють особливості регіональних обрядів, святковий стіл минулих століть і найдавніші писанки. Матеріал показує значення свята через сприйняття Тараса Шевченка, роздуми Тараса Прохаська та досвід Володимира Семкова на війні. Видання підійде усім, хто цікавиться українською культурою.
Журнал «Локальна історія. Великдень №2 (2026)» виданий у видавництві Локальна історія у 2026 році.
📝 Опис книги: Локальна історія. Великдень №2 (2026)
Читайте у новому номері:
про Великдень на війні як крихку оболонку життя, що тримається на пам’яті, вірі та зв’язку з домом, розповідає редактор “Локальної історії” і військовослужбовець ЗСУ Володимир Семків
найцікавіші великодні традиції різних регіонів України: що таке “спалювання смерті”, риндзювання та христосування, для чого обливалися водою та влаштовували поминальні тризни
паперовий декор на Великдень: як прикрашали українське житло
найдавніші писанки, знайдені на території України і їхнє ритуальне значення
історія суперечок довкола дати Великодня, яка триває вже понад п’ять століть
Великдень з каракатицями, шафраном і грецьким вином: як виглядав святковий стіл митрополита у Софії Київській 1737 року, яку паску куштувала козацька старшина Гетьманщини та чому капуста могла довести до втечі з монастиря
великодні враження Тараса Шевченка — від досади від кремлівської хресної ходи до Яготинської ідилії на Київщині
роздуми Тараса Прохаська про Христове Воскресіння як шлях до розуміння сенсу віри
Великдень у живописі: як його бачили українські класики
📖 Розбір книжки
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Тому що це унікальна нагода поглянути на одне з найсвітліших свят очима тих, хто зараз захищає нашу землю. Цей номер – про незламність духу, про те, як віра, пам'ять і зв'язок із домівкою стають крихкою, але такою важливою оболонкою життя навіть у найскладніші часи. Ви дізнаєтеся про дивовижні великодні традиції різних куточків України, про ті звичаї, які передаються з покоління в покоління і наповнюють свято особливим змістом. Це видання буде цікаве всім, хто цінує українську культуру, хто прагне глибше зрозуміти українську ідентичність, а також тим, хто хоче відчути єднання зі своїм народом. Особливо рекомендуємо його тим, хто цікавиться історією, традиціями та сучасними викликами, з якими стикається Україна.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 27 × 21 см |
|---|---|
| Тип ілюстрацій | Чорно-білі |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Видання “Локальна історія. Великдень №2 (2026)” – це не просто черговий випуск журналу, а справжній пульс української душі, що стукає у ритмі великого свята, навіть у найскладніші часи. Цей номер виявився надзвичайно актуальним, поєднуючи в собі глибоке занурення в давні традиції з осмисленням сьогодення, позначеного війною. Особливо вражає текст редактора, військовослужбовця ЗСУ Володимира Семківа. Його роздуми про Великдень на війні – це потужне свідчення того, як навіть в умовах екстремальних випробувань людина шукає й знаходить крихкі, але життєдайні опори: пам’ять про минуле, непохитну віру та невидимий зв'язок із домом. Це не пафосні слова, а щира, пронизлива сповідь, яка резонує з кожним, хто переживає ці події. Матеріал про регіональні великодні традиції – це справжня скарбниця. Розкриваючи такі колоритні явища, як “спалювання смерті”, риндзювання чи христосування, автори дають читачеві унікальну можливість доторкнутися до живої народної культури. Це не сухий етнографічний опис, а розповідь, сповнена любові до рідної землі та її багатої спадщини. Особливо зворушливо читати про давні практики обливання водою та поминальні обряди, які свідчать про глибинне розуміння циклічності життя та смерті, про зв'язок поколінь. Видання безперечно сподобається тим, хто цінує якісну українську журналістику, глибоке краєзнавство та осмислення національних традицій. Це той матеріал, який хочеться зберегти, перечитати, поділитися з близькими. За глибиною занурення в тему та поетичністю викладу, “Локальну історію” можна порівняти з найкращими зразками української публіцистики, що не боїться ставити складні питання та шукати на них відповіді. Якщо говорити про певні застереження, то, можливо, деяким читачам бракуватиме більш розгорнутих ілюстрацій, що могли б ще яскравіше передати дух описуваних традицій. Однак, це радше побажання, аніж суттєвий недолік, адже зміст цього номера сам по собі є надзвичайно багатим і самодостатнім. “Локальна історія. Великдень №2 (2026)” – це цінний внесок у збереження та популяризацію української культури, що вкотре доводить: наша історія та традиції – це не лише минуле, а й життєва сила сьогодення.
