MANIAC

Приголомшлива історія химерного ерудита Джона фон Неймана: крізь вплив його виняткової спадщини на мрії та кошмари ХХ століття до зародження штучного інтелекту. Джон фон Нейман — вундеркінд, чиї здібності лякали оточення. Він змінював усе, до чого торкався: винайшов теорію ігор і перший програмований комп’ютер, став першовідкривачем штучного інтелекту, цифрового життя і мобільних телефонів-автоматів. Від свідчень Пауля Еренфеста — австрійського фізика і друга Ейнштейна, який впав у відчай, побачивши, як наука і технології стають засобами тиранії, до протистояння між південнокорейським майстром гри в ґо Лі Седолом і програмою штучного інтелекту AlphaGo, що втілює центральне питання найамбітнішого незавершеного проєкту фон Неймана: створення машини, що самовідтворюється — інтелекту, здатного еволюціонувати за межами людського розуміння і контролю. Крізь призму розповідей членів сім’ї, друзів, колег і суперників Бенхамін Лабатут розкриває історію неперевершеної і водночас химерної людини, якій вдалось зрушити з мертвої точки цілий світ. Чому варто прочитати книжку «MANIAC»? Сенсаційна епопея химерного фізика та кібернетика Джона фон Неймана. Художньо викладений складний науковий матеріал, натхненний портретами науковців-новаторів ХХ століття: як геніальні вчинки можуть назавжди змінити світ. Одна з 10 найкращих книжок 2023 року за версією The Washington Post та Publishers Weekly. Одна з улюблених книжок Барака Обами 2023 року. Вибір редактора New York Times. Номінована на медаль Ендрю Карнегі за видатні досягнення в художній літературі. Про автораБенхамін Лабатут (Benjamín Labatut) — чилійський письменник. Автор Antarctica starts here (2009), збірки оповідань After the Light (2016), серії наукових, філософських та історичних нотаток про порожнечу The Stone of Madness (2021), диптиху про божевілля, хаос і сучасність When We Cease to Understand the World (2021) — книги, яка досліджує екстаз і агонію наукових відкриттів і була перекладена понад 30 мовами. ЦитатиУ Сполучених Штатах фон Нейман став математиком-ренегатом, найманим розумом, якого дедалі більше спокушали влада й ті, хто володів нею. Він брав непомірні гонорари за спілкування — іноді не довше ніж кілька хвилин — з людьми з IBM, RCA, ЦРУ чи RAND Corporation і працював над такою кількістю приватних і державних проєктів, що, здавалося, мав здатність перебувати в багатьох місцях одночасно. Життя — це набагато більше, ніж гра. Його розмаїтість і складність не охопити рівняннями, незалежно від того, наскільки вони гарні й ідеально збалансовані. І люди не є ідеальними гравцями в покер, як ми собі уявляли. Вони можуть бути надзвичайно ірраціональні, керуватися емоціями, мати схильність до суперечностей. Це викликає некерований хаос, який ми спостерігаємо довкола себе, але це й милосердя, чудний янгол, який оберігає нас від божевільних марень розуму. Він знав, що справжня проблема полягала не в створенні пристрою, а в тому, щоб поставити йому правильні запитання мовою, зрозумілою машині. І він був єдиним, хто розмовляв цією мовою. Ми так багато йому завдячуємо. Тому що він не просто зробив найважливіший технологічний прорив XX століття. Він залишив нам частинку свого розуму. Ми охрестили нашу машину математичним аналізатором, чисельним інтегратором і комп’ютером. Скорочено MANIAC. Маніяк. Термоядерну зброю було б практично неможливо створити, якби не дітище фон Неймана. Бомба і машина були пов’язані долею, тому що бажання фон Неймана створити комп’ютер прискорило конструювання бомби, а гонка ядерних озброєнь прискорила появу MANIAC. Страшно, як працює наука. Тільки задумайтесь, найкреативніший і найруйнівніший людські винаходи з’явилися водночас. Наш високотехнологічний світ із завоюванням космосу і надзвичайними досягненнями біології та медицини — результат мономанії однієї людини та необхідності розробити електронні комп’ютери, щоб обчислити, чи можливо створити водневу бомбу, чи ні. Думки фон Неймана щодо того, що потрібно, аби комп'ютер поводився як людинаПеред тим як фон Нейман припинив реагувати й говорити навіть із рідними і друзями, його запитали, що необхідно, щоб комп’ютер або інша механічна сутність почала думати й поводитися, як людина. Він дуже довго думав, а тоді відповів майже пошепки. Сказав, що вона має вирости, а не бути збудованою. Що вона має розуміти мову, читати, писати й розмовляти. І що вона має гратися, як дитина. Відгуки«Цей твір вражає і не підпадає під жодні класифікації, адже водночас є історичним романом і філософською розвідкою… Лабатут — письменник неабиякої оригінальності. «MANIAC» — твір темний, моторошний і надзвичайно красивий», — The Washington Post«Поглинаюча темрява... Задумлива, п’янка розповідь, яка захоплює до нестями», — Wall Street Journal«Навдивовижу суперечлива... Ти просто розводиш руками і думаєш: «Яка різниця, який дискусійний стиль ми привласнюємо всьому цьому? Все одно це прекрасно»», — Том Маккарті, книжковий оглядач The New York Times«Лабатут створив власний жанр: белетризовані розповіді про великі уми в історії науки, чия геніальність доводить їх до божевілля... «MANIAC» простежує розмах сучасної комп'ютерної техніки — від перших чорнил на перфокартах, що використовувалися в жакардових ткацьких верстатах, до драматичних протистоянь між штучним інтелектом і визнаними майстрами шахів та ґо. Проза Лабатута залучає читачів до страшної, але захопливої подорожі крізь силу та потенційні небезпеки штучного інтелекту. Дуже рекомендую», — Library Journal (зіркова рецензія)