Mixed Magics

Світ, у якому чари – це не стільки винятковий дар, скільки частина буденності, що дихає й живе поруч із звичайною людською метушнею, – це територія, де Діана Вінн Джонс почувається як удома. "Змішані чари" (якщо дозволити собі найближчий за смислом переклад) – це чергове свідчення її неперевершеного таланту плести історії, де найфантастичніше сприймається як цілком природне. Авторка майстерно вибудовує розповідь, де головні герої, на перший погляд, абсолютно звичайні, раптом опиняються в епіцентрі подій, що вимагають неабиякої кмітливості та, звісно ж, магічних здібностей. Це не ті чари, що спалахують грандіозними вибухами, а скоріше тихі, незграбні, часто непередбачувані, що виникають з найнесподіваніших ситуацій. Джонс має унікальний дар надавати своїм персонажам незвичайної глибини, навіть другорядним, роблячи їх живими, відчутними, такими, що викликають симпатію чи, принаймні, зацікавленість. Їхні мотиви, переживання, нехай і вписані у фентезійний контекст, надзвичайно людяні. "Змішані чари" особливо сподобаються тим, хто цінує в літературі тонкий гумор, елегантну іронію та увагу до деталей. Якщо вам до душі чарівні історії, що не лякають своєю монументальністю, а радше грайливостістю та винахідливістю, то ви, безсумнівно, знайдете тут чимало привабливого. Це твір, що може викликати асоціації з класиками дитячої фентезі, які вміли говорити про серйозні речі легким, невимушеним тоном, але водночас зберігати певну дорослу мудрість. Проте, попри всю свою чарівність, книга може здатися дещо розрізненою. Подекуди сюжетні лінії, хоч і зрештою сплітаються, виглядають так, ніби потребували ще дещиці авторського втручання для їхнього більш плавного переходу одна в одну. Це дрібниця, що не псує загального враження, але уважний читач може її помітити. Загалом, "Змішані чари" – це вишуканий десерт для розуму, що залишає приємний післясмак інтелектуальної гри та легкої меланхолії.