Молитва жаби

Тоні де Мелло віртуозно поєднує філософську глибину та життєву практичність, створюючи у "Молитві жаби" унікальний текст, що лягає в руку сучасного людини, шукаєш шлях до самовдосконалення. Автор не намагається вчити читача догмами, а навпаки — підводить до усвідомлення власної ігровості та істерії через прості, начебто побутові ситуації. Робота має характер глибокого реколекційного діалогу, де кожне оповідання стає інструментом для роздумів, а не просто розповіддю про дива. Подібну атмосферу повної внутрішньої свободи та усвідомлення досвіду зазвичай відчувають у працях Мішеля де Монтеня або Габріеля Гальперіна, де міркування переплітаються з етичними питаннями. Чи не єдина слабка сторона твору його ефективність: якщо читачеві не сподобається такий м'який, діалоговий підхід до релігії чи філософії, книга може здатися занадто невимогливою. Зрештою, це текст, що закликає замислитися, а не просто запропонувати чіткий алгоритм дій.