86
Ми, люди
✍️ Ірина ТишкевичІсторія Анни та її сестер Віри й Рити про пошук себе, кохання та сімейні зв'язки під час війни.
«Ми, люди» Ірини Тишкевич — це зворушлива історія про те, як жінки знаходять себе в епіцентрі війни. Анна виїжджає до Парижа, переживає розлучення та повертається в Україну заради нового кохання. Її сестри Віра й Рита також шукають щастя серед втрат і нових починань. Книга підійде тим, хто цінує глибокі психологічні портрети та історії про стійкість духу.
Книга із серії «Полиця бестселер». Вийшла у видавництві «#книголав» 2025 року.
📝 Опис книги: Ми, люди
Під час повномасштабного вторгнення Анна виїжджає із сином у Париж, де вимушена починати все спочатку. На неї чекають безліч викликів: життя в еміграції, розлучення з чоловіком, сімейні перипетії та пошук себе. Познайомившись у соцмережах з Максимом, який воює на фронті, жінка наважується повернутися в Україну і спробувати налагодити власне життя.
Сестри Анни — Віра та Рита — намагаються знайти своє місце в світі, сповненому втрат, розчарувань і нових початків. У пристрасних стосунках із колишнім однокласником студентка Віра вагітніє, а коли той зникає, дівчина зустрічає своє справжнє кохання. Рита ж, яка втратила коханого в юному віці, вагається: її почуття до чоловіка справжні чи вона лише намагається себе в цьому переконати?
Зворушлива історія про людські стосунки, сімейні зв’язки та пошуки справжнього кохання під час війни. Героям доведеться змінюватись та працювати над собою, щоб дізнатись, чи справді існує той самий він і та сама вона.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 21 × 14 см |
|---|---|
| Вага | 324 г |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Чесно кажучи, неймовірна книга, яка зачепила до глибини душі. Дуже реалістична історія, яка змушує замислитись над багатьма речами. Читається на одному диханні. Рекомендую!
Цікава книга, але місцями трохи затягнута. Проте, загалом, враження позитивне. Особливо сподобався розвиток героїні. Хороший варіант для вечора.
Ірина Тишкевич у своєму романі "Ми, люди" розкриває тендітну, але водночас неймовірно стійку природу людських стосунків перед обличчям екзистенційних викликів. Авторка вдало занурює читача у вир емоцій та перипетій, що спіткають героїнь – Анну, Віру та Риту – у бурхливі часи повномасштабної війни. Сила твору полягає у глибокому психологізмі персонажів. Анна, яка опиняється в еміграції, зіштовхується з комплексом проблем: самотністю, адаптацією до чужої культури, розривом сімейних зв'язків. Її шлях від розгубленості до пошуку нової ідентичності, особливо через неочікуване знайомство з Максимом, що воює, прописаний надзвичайно тонко. Тишкевич показує, як війна, що здавалося б, віддалила людей, може несподівано зблизити, спонукати до повернення і боротьби за своє щастя. Сестри, Віра та Рита, також проходять через власні випробування, де втрати переплітаються з надіями, а розчарування – з новими, часто непростими, стосунками. Авторка майстерно передає складність жіночих доль, їхню боротьбу за любов, самореалізацію та місце під сонцем. Мова твору жива, емоційна, позбавлена штучності, що дозволяє читачеві повною мірою перейнятися переживаннями героїнь. "Ми, люди" може резонувати з читачами, які цінують глибокі сімейні драми, історії про стійкість духу та пошук себе в умовах невизначеності. Твір нагадує роботи українських письменниць, які досліджують внутрішній світ жінки, її вразливість та силу, подібні до Оксани Забужко чи Софії Андрухович, але з акцентом на більш особистісні, камерні переживання. Проте, варто зауважити, що певна лінійність у розвитку деяких другорядних сюжетних ліній може дещо притлумити загальне враження від динаміки оповіді. Деякі моменти, хоч і емоційно насичені, могли б отримати більше простору для розвитку, щоб розкрити весь потенціал персонажів. Загалом, "Ми, люди" – це вартісна книга, яка змушує задуматися про найважливіше: про зв'язки, що нас тримають, про вибір, який ми робимо, і про ту незламну силу, що ховається в кожному з нас, незалежно від обставин.
