95
Надгробні зошити
✍️ Дж. А. ВайтАлекс у пастці чарівниці Наташі, яка змушує його писати жахи в снах.
«Надгробні зошити» Дж. А. Вайта — сучасна моторошна інтерпретація казки про Шехеризаду. Алекс знову потрапляє в пастку до відьми Наташі, яка змушує його перетворювати недописані ідеї на жахи в снах. Якщо історії будуть недостатньо страшними, хлопчик загине. Книга підійде читачам 13-15 років, які люблять фентезі та трилери.
Книга із серії «Нічні зошити». Вийшла у видавництві «Ранок» 2025 року. Переклад — Катерина Тарасенко.
📝 Опис книги: Надгробні зошити
Сучасна моторошна інтерпретація історії про Шехеризаду від автора серії-бестселера "Школа Тіні" Дж. А. Вайта. За книгою на Netflix випущено однойменний фентезійний фільм з елементами жахів.
Минув рік, відколи Алекс і Ясмін урятувалися від Наташі — відьми, що ув’язнила їх і змусила Алекса писати страшні історії. Та коли однієї ночі Наташа, разом із новим страхітливим фамільяром на ім’я Симеон, проникає в Алексові сни, хлопчик розуміє: він знову в пастці. Навкруги — надгробки його недописаних історій, й аби прокинутися, він щоночі мусить перетворювати одну зі своїх «мертвих» ідей на повноцінне оповідання. Та що станеться, якщо його жахастики будуть недостатньо страшні чи оригінальні? Для чого вони Наташі? Алекс та Ясмін дедалі більше усвідомлюють: щось у всій цій історії не так. Але перш ніж діти зрозуміють, що саме, може бути вже надто пізно.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Оригінальна назва | Gravebooks |
|---|---|
| Розмір | 21 × 15 см |
| Вага | 410 г |
| Тип ілюстрацій | Без ілюстрацій |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Як на мене, просто неймовірна книга! Атмосфера просто затягує, а сюжет тримає в напрузі до останньої сторінки. Дуже рада, що придбала.
цікаве переосмислення відомої історії. Мені сподобався стиль автора, хоча деякі моменти здалися трохи затягнутими. В цілому, враження позитивні.
Як фанат "Школи Тіні", я був дуже радий побачити нову роботу Дж. А. Вайта. Ця книга дійсно відрізняється, але зберігає його фірмовий стиль. Рекомендую.
Дж. А. Вайт у "Надгробних зошитах" пропонує справді бентежне занурення у світ, де межі між реальністю, сном та жахом стираються з невблаганною винахідливістю. Автор, відомий своєю "Школою тіні", доводить, що його майстерність у створенні похмурих, але захопливих історій не згасає, а лише набирає обертів. Ця книга – це не просто фентезі; це психологічний трилер, загорнутий у вишукані шати моторошної казки. Основа сюжету, що відсилає до шехеразадовських оповідей, переосмислена з вражаючою свіжістю. Алекса, головного героя, знову кидають у вир власних страхів, які оживають у кошмарах, виплеканих відьмою Наташею. Ці кошмари – не просто вигадки, а матеріалізовані жахіття, що оточують його, як надгробки його незавершених історій. Поява нового, моторошного фамільяра Симеона лише посилює відчуття невідворотності. Вайт майстерно грає з читацьким очікуванням, поступово нарощуючи напругу, змушуючи серце битися швидше. Сильною стороною твору є неперевершена атмосфера. Автор створює густе, майже відчутне середовище, де кожен шерех, кожна тінь набувають зловісного значення. Мова твору – це окремий елемент, що заслуговує на похвалу. Вона багата, образна, сповнена метафор, що змушують читача глибоко переживати емоції героїв. Особливо вражає зображення внутрішнього світу Алекса, його боротьба із власними демонами, яка переплітається з зовнішньою загрозою. "Надгробні зошити" сподобаються шанувальникам темного фентезі, містичних трилерів та тих, хто цінує глибокий психологізм у літературі. Це книга для тих, хто не боїться зазирнути за грань звичайного, хто шукає інтелектуальну стимуляцію та емоційний катарсис. Порівняти її можна з творами Ніла Ґеймана за його вміння поєднувати казковість із похмурою реальністю, або з деякими роботами Стівена Кінга за глибину психологічного портрета та майстерність створення тривожної атмосфери. Однак, варто застерегти: це не легке читання. Глибоке занурення у теми страху, провини та межових станів психіки може бути виснажливим для тих, хто шукає розважального чтива. Автор не боїться ставити складні питання, залишаючи простір для роздумів, а не для готових відповідей.
