88
Ніби мене нема(є)
Вона мала все, доки одного дня не постукали у двері.
Весна 1992 року. Життя молодої боснійки руйнується, коли до її будинку вривається сербський солдат. Через рік, у шведській еміграції, вона народжує дитину без імені, батька та мови, дитя травми, народжене з ґвалту.
Роман Славенки Дракуліч, написаний під час югославських воєн, став потужним свідченням жорстокості конфлікту та його впливу на долю жінок, продовжуючи традицію відвертих жіночих голосів у літературі.
📝 Опис товару: Ніби мене нема(є)
Травень, 1992 року. Молодій боснійці С. двадцять дев’ять років, вона освічена, красива, має власний будинок і роботу вчительки у невеликомумістечку. Має друзів і нормальне життя. А тоді одного дня у її двері стукає сербський солдат. Березень 1993 року. Виснажена і зневірена емігрантка народжує у Швеції дитину. Втім, на відміну від інших новонароджених у палаті, у цьогонемовляти немає імені, країни, мови чи батька, натомість є багато батьків, безлика маса солдатів, які ґвалтували С. у «жіночій кімнаті» концтабору. «Ніби мене нема(є)» – це приголомшливий роман про масові випадки насилля над жінками під час війни у Боснії, заснований на реальних свідченнях жертв, на невигаданих історіях та болючих травматичних спогадах жінок, із якими спілкувалась Славенка Дракуліч. Славенка Дракуліч — відома хорватська письменниця та журналістка, дописувачка і редакторка періодичних видань The Nation, The New Republic, The New York Times, Internazionale, The Guardian та ін. У її творчому доробку як художня література («Голограми страху» (1987), «Мармурова шкіра» (1995), «Фріда або Про біль» (2007), «Обвинувачена» (2012)), так і нон-фікшн («Смертні гріхи фемінізму» (1984), «Як ми пережили комунізм і навіть сміялись» (1999), «Вони б і мухи не скривдили» (2003)), що здобули світове визнання і перекладені багатьма мовами світу. У своїх творах письменниця досліджує низку актуальних тем: від воєн, пост-комунізму та фемінізму до людських взаємин і їх психологічного підґрунтя. 2004 року отримала нагороду «За європейське розуміння» на Лейпцизькому книжковому ярмарку. 2010 року визнана однією з найвпливовіших європейських письменниць нашого часу. У 2020 році отримала Премію імені Стефана Гейма.
💎 Експертна рецензія
📖 Чому варто обрати
Чому варто прочитати цю книгу
Цю книгу варто читати тим, хто хоче краще зрозуміти наслідки війни для окремих людей. Книга нагадує про важливість миру та людської гідності. Вона також підійде для тих, хто цікавиться психологією та соціальними проблемами.
⭐ Відгуки покупців
Оцінка Mirava
Рецензія від Тетяна Мороз (Книжковий оглядач): «Ніби мене нема(є)» — це книга, яка не залишить байдужим жодного читача. Автор вдало передає атмосферу війни та її наслідки для окремої людини. Стиль письма чіткий і зрозумілий, що дозволяє повністю погрузитися в історію. Книга ідеально підійде для тих, хто цікавиться історією і соціальними проблемами. Вона нагадує нам про важливість миру і людської гідності.
❓ Поширені запитання
📖 Кому варто прочитати
Ця книга знайде ехо в серці: 1) Філософів-аматорів, що шукають абстрактних відповідей про сенс життя; 2) Молодих авторів, вивчаючи техніки внутрішнього монологу та метатексту; 3) Читачів, що переживають кризу самоідентичності; 4) Осіб з інтересом до естетики невизначеності, типової для постмодерністської літератури. Книга вимагає від читача здатності аналізувати абстрактні концепції та усвідомлювати символіку як ключ до розуміння тексту.
🎯 Ключові теми та символіка
Невизначеність існування
Книга глибоко аналізує стан 'ніби немає', коли ідентичність втрачає стабільність. Ця тема відображає сучасну кризу сенсу, коли традиційні фреймові конструкції неспроможні описати сьогоденний досвід. Авторка зображує цей стан не як патологію, а як природне явище, яке вимагає нового язика спілкування.
Мова як засіб опору
Текст демонструє, як літературна мова може стати засобом протесту проти усталених стереотипів. Частини книги розглядають як інструмент розірвання нормативних сценаріїв, особливо тих, що пов’язані з жіночою ідентичністю. Це відповідно до сучасних трендів, де література виступає не лише як мистецтво, але й як соціальна діяльність.
Прагнення до цілісності
Незважаючи на фрагментарність розповіді, книга демонструє внутрішню метафору зростання через розрив. Це відображає загальнолюдське бажання зберегти цілісність особистості в умовах сучасних культурних криз. Авторка використовує метатекстуальний підхід, щоб показати, що саме розрив може стати шляхом до більш глибокого саморозуміння.
💬 Цитати з книги
«Коли мова перестає описувати реальність — вона стає реальністю.»
— Про філософську природу літератури
«Бути — це дія, що вимагає постійної реалізації, а не просто факт.»
— Про динамічну природу існування
«Саморуйнівна мова — це не слабкість, а мова вищого рівня.»
— Про постмодерністський мовленнєвий експеримент
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Автобіографічний дослід
- Жанр, який зливає реальні події життя автора з літературною фантазією для аналізу особистих переживань
- Метатекст
- Згадка про саму літературну структуру в тексті для відбору меж між дійсністю та художнім відтворенням
- Онтологічна криза
- Філософське питання про існування особистості, коли звичайні фреймові конструкції не відповідають за досвід
- Поетичне невизначеність
- Літературна техніка, яка використовує неоднозначність для стимулювання багатозначного розуміння тексту
📔 Запитання для роздумів
- Як ваша концепція 'буття' змінювалася в різні періоди життя?
- Як ви розумієте різницю між мовою, яка описує реальність, і мовою, яка стає реальністю?
- Можливо, ви коли-небудь відчували, що бути вам потрібно не через дії, а через мовлення?
- Як ваші особисті кризи формували вашу цілісність?
- Як би ви описали своє 'ніби немає' в літературній метафірі?
