Оскар і я — Марія Парр

Дуже сподобалася книга! Син читав на одному диханні. Цікавий сюжет, гарні ілюстрації.

Книга хороша, дитина в захваті. Єдиний мінус - трохи затягнутий початок.

Скажу так — купили для доньки. Вона любить історії про тварин і пригоди, ця книга їй підійшла. Трохи хотілося б більше ілюстрацій.

Це просто чудова книга! Історія про брата і сестру, їхню дружбу та пригоди. Дитина не відривалася від читання. Рекомендую!

Іда та Оскар, ці двоє нерозлучних, немов дві половинки одного цілого, вихором вриваються у життя читача, несучи з собою дитячу щирість, непідробну радість та легкий хаос. Марія Парр, майстриня зображення дитячої душі, в "Оскарі і я" знову доводить своє вміння занурювати нас у світ, де буденність переплітається з неймовірним, а прості мрії стають епічними пригодами. Авторка майстерно змальовує сценки з життя брата і сестри, що живуть у будинку, який, здається, має свій власний, неповторний характер. Їхнє "річкове сафарі" чи "гатіння по літерах" – це не просто пустощі, а цілі світи, народжені дитячою уявою. Особливо зворушливим є прагнення дітей до власного батута – символу свободи, польоту, нестримної енергії. У цій, на перший погляд, простій історії ховається глибоке розуміння того, що саме в таких дрібницях народжується щастя. Парр вміє тримати увагу, балансуючи між кумедними ситуаціями та тонкими спостереженнями. Гелловінський вампір, різдвяний гном, що з'являється несподівано, чи "барвиста трагедія" від продажу кексів – ці епізоди насичені гумором, але водночас підкреслюють вразливість дитячого світу, де кожна подія має своє драматичне забарвлення. Особливо вдало передано переживання Іди щодо майбутнього брата, його неспокійного характеру, що вимагає особливого підходу, як от порція млинців для спокою. Це показує, наскільки глибоко авторка розуміє стосунки між дітьми, їхню взаємну прив'язаність і турботу. "Оскар і я" – це книга, яка сподобається як дітям, так і дорослим. Дітям – за щирість, гумор, пригоди та можливість впізнати себе. Дорослим – за ностальгію за власним дитинством, за можливість подивитися на світ очима дитини, за тепле, зворушливе послання про любов і прийняття. Цей твір можна порівняти з іншими роботами Марії Парр, зокрема з "Блакитним каменем", де також переплітаються дитячі мрії та реальність. Якщо шукати певне застереження, то, можливо, варто зазначити, що деякі моменти, особливо пов'язані з внутрішніми переживаннями Іди, потребують певної емоційної зрілості для повного розуміння. Хоча загалом книга залишає враження легкості, під її поверхнею ховаються глибші роздуми про дорослішання, про відповідальність, про те, як важливо зберігати свою дитячість, навіть коли світ вимагає від нас стати дорослішими.