82
Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука
✍️ Аліна ПонипалякБіографія останнього командира УПА Василя Кука: від трагічної долі родини та радянського полону до тихого спротиву й здобуття незалежності України.
«Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука» Аліни Понипаляк — це фундаментальна біографія, що розкриває шлях генерала від дитинства до здобуття волі. Книга досліджує вплив сімейних трагедій на формування світогляду героя та його роль у підпільній боротьбі за незалежність України в повоєнний час. Праця базується на архівних документах КДБ та приватних матеріалах родини, показуючи людину як епохи. Вона буде цікава всім, хто цікавиться історією ОУН-УПА, особистостями українського визвольного руху та механізмами опору тоталітаризму.
Книга вийшла у видавництві «Наш Формат» 2021 року.
📝 Опис книги: Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука
Є люди-епохи, а є люди — кілька епох. Такою особистістю був останній командир УПА Василь Кук. Він народився до Першої світової, пережив лихоліття Другої світової, розквіт і згортання діяльності УПА, потрапив у радянський полон і разом з Україною отримав омріяну свободу в 1991-му. Як сімейна скрута вплинула на його погляди? Коли він загорівся ідеєю збройної боротьби? Як пережив смерть братів Ілька й Іларія, яких стратили за українську державність? Як вибудовував мережу ОУН у Дніпропетровську й перебував у підпіллі на Волині й Галичині? Як продовжував тиху боротьбу в 1970–1980 роки й отримав «друге дихання» після незалежності? На всі ці питання відповідає історикиня Аліна Понипаляк.
Чому варто купувати цю книгу?
Авторка дослідила архівні дані та спомини людей, які особисто знали Василя Кука, поспілкувалася з рідними, побувала там, де він народився, жив і творив. Усе це допомогло показати, яким був Кук і як він боровся за українську незалежність.
Відгуки про книгу Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука
Ця біографія Василя Кука — не перша книжка українських істориків про нього і, напевно, не остання. Але точно найповніша, написана з використанням найбільшого масиву джерел. Авторка не тільки скористалася можливостями відкритого доступу до архівів КДБ в межах декомунізації, а й ретельно попрацювала із приватними документами генерала і родини. — Володимир В’ятрович, історик
Василь Кук — одна з найцікавіших історичних дійових осіб «війни після війни». Людина, яка знала всіх і все про підпілля. Вийшов живим з КДБ і переміг червону Москву. Дожив до незалежності України, яка хоч і не стала УССД в її бандерівській версії, але шанує героїку визвольної боротьби. І «Слава Україні!» — це наше гасло. — Вахтанг Кіпіані, головний редактор «Історичної правди»
Найкращі цитати книжки
Про трагічну долю сім’ї Кука
Історія Василя Кука і його родини є багато в чому показовою та унікальною для того часу. Всі діти Степана Матвійовича й Парасковії Федорівни були членами або симпатиками ОУН. Молодшого брата Кука — Іларія — за активну діяльність в ОУН і причетність до справи Ясінських ще в 1938 році стратила польська влада. Филимона й Івана, що належали до Юнацтва ОУН, радянський режим у 1940-му заарештував і засудив до восьми років тюремних таборів. Сестра Єва також належала до ОУН і була дружиною оунівця «Медведя», який загинув у 1945-му на Стрийщині, а вона сама померла від хвороби серця в 1946-му. У 1954 році потрапив до рук окупантів і сам Василь Кук. На жаль, трагедія родини Куків не була поодинокою. Якщо згадати сімейні історії інших діячів ОУН і УПА, наприклад, Степана Бандери, то його братів Богдана, Олександра й Василя замордували окупанти, а сестер вислали в Сибір. Навіть батька Степана Бандери, греко- католицького священника Андрія, розстріляли енкавеесники.
Про любов до навчання Василя Кука
Василь дуже любив гімназію. У цих стінах Василеві було дуже «рідно»: тут навчалися переважно українці. Викладачі теж були українцями, більшість з них пройшла Першу світову війну й боролася за українську державність в 1917–1921 роках. А ще Василь любив гімназію за те, що в кожному її класі були книжкові шафи. Василь з великою повагою ставився до книжок — не че рез те, що вони багато коштували, а тому, що вважав їх скарбницею знань. Він спрагло брався за все, що потрапляло в руки, і хапав кожне слово. Бідність мотивувала його навчатися: аби стати людиною й відірватися від поля й землі, якої насправді майже не було, мусиш дуже старатися. Стимулом були й батькові слова: «Що я вам можу дати, діти, окрім знань, які не у важкій торбі за плечима носити?».
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 21 × 14 см |
|---|---|
| Вага | 405 г |
| Тип ілюстрацій | Без ілюстрацій |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Книгу придбала, щоб розширити знання про УПА. Цікаво, але трохи важко читати через складні історичні деталі.
Захоплива розповідь про Василя Кука, але хотілося б більше фотографій та ілюстрацій. Проте, задоволена покупкою.
Придбав книгу, щоб краще зрозуміти події минулого. Читав із зацікавленням, але іноді текст здавався перевантаженим датами.
Прочитала книгу на одному диханні! Сильний, емоційний портрет командира, справжній символ боротьби за Україну.
Купив цю книгу, бо цікавлюсь історією України. Читав, дізнаючись багато нового, але відчувається певна однобокість викладу.
Замовляв книгу, дуже вразила постать Василя Кука! Написано добре, чітко, без зайвих прикрас. Справжня історична хроніка.
У сучасному потоці історичних досліджень, де нерідко домінує поспішність та поверхневість, праця Аліни Понипаляк "Останній командир УПА. Життя і боротьба Василя Кука" виглядає як вагомий внесок у глибинне розуміння одного з найскладніших періодів української історії. Авторка не просто конструює біографію, а вибудовує цілісну картину доби, використовуючи постать Василя Кука як вісь, навколо якої обертаються трагічні події та героїчні зусилля. Сильною стороною дослідження є ретельність, з якою Понипаляк опрацьовує джерела. Вона не боїться стикатися з суперечливими свідченнями, аналізує їх критично, пропонуючи читачеві не остаточну істину, а виважене бачення, яке ґрунтується на фактах. Життєвий шлях Василя Кука – від молодого повстанця до останнього командира – розкривається багатогранно, показуючи не лише воєначальника, а й людину з її сумнівами, сподіваннями та незламною волею. Це робить образ надзвичайно живим і людяним, позбавленим ідеалізації, але від цього не менш величним. Книга буде надзвичайно цінною для всіх, хто цікавиться новітньою історією України, зокрема періодом Другої світової війни та післявоєнного опору. Вона дозволяє по-новому поглянути на феномен Української повстанської армії, розкриваючи її внутрішню динаміку та складні взаємини з тогочасною реальністю. Порівняти "Останнього командира УПА" можна з такими ґрунтовними працями, як, скажімо, дослідження історії ОУН-УПА іншими істориками, що прагнуть до об'єктивності та деталізації, але Понипаляк додає до цього особливої уваги до особистісного виміру. Однак, варто зауважити, що через свою наукову глибину та насиченість фактологічним матеріалом, книга може видатися дещо складною для читача, який не має попередньої підготовки в історичній тематиці. Це не недолік, а скоріше застереження для тих, хто шукає легкого читання. "Останній командир УПА" вимагає зосередженості та готовності до глибокого занурення. Загалом, Аліна Понипаляк представила потужне, відповідальне дослідження, яке заслуговує на увагу. Це не просто біографія, а спроба осмислити трагічний, але надзвичайно важливий шмат української історії через призму життя та боротьби визначної особистості.
