Слово про будинок «Слово»

Невідома історія українського інтелектуального гуртка періоду розквіту «Молодої музи» розкривається у спогадах Володимира Куліша з щирістю, притаманною свідомій людині, що пам’ятає часи вільного слова. Автор майстерно зображує атмосферу братерства між митцями, акцентуючи увагу не на сухих фактах біографій, а на людських візерунках: від палкої любові до ковзанів до ретельного піклування про велосипед «Україна». Цей твір ідеально підходить для читачів, які прагнуть глибше зрозуміти психологію творчої інтелігенції дореволюційної України, порівняно з книжкою Юрія Лесі «Слово про Григорія Сковороду». Єдиним застереженням може стати те, що стиль викладення дещо архаїчний, що вимагає від читача певної літературної підготовки, проте саме ця властива автору манера передає колорит минулого найкраще.