So, I Met This Guy . . .

Олександра Поттер, майстриня жанру "жіночого роману" з присмаком іронії та самоіронії, знову тішить читачок своєю новою роботою "So, I Met This Guy . . ." (в українському перекладі, сподіваємося, буде щось таке ж влучне, як "Сповідь сорокарічної невдахи"). Цього разу авторка занурює нас у вир життя двох подруг, Меґґі та Флік, які, переживши певні життєві розчарування (без конкретики, щоб не псувати інтригу), вирішують взяти долю у власні руки. Сильна сторона твору – це, безумовно, фірмовий гумор Поттер. Авторка майстерно грає зі стереотипами, висміює абсурдність деяких ситуацій, але робить це так тонко, що читач ніколи не відчуває себе об'єктом глузування. Діалоги – це окремий витвір мистецтва: живі, дотепні, сповнені тієї щирості, яка змушує посміхатися, а часом і задумуватися. Історія про дружбу, про взаємну підтримку, про те, як важливо знайти в собі сили боротися за себе, прочитується між рядків, але не нав'язливо, а органічно. Кому сподобається ця книга? Безперечно, шанувальницям жанру, які цінують легкий, але розумний гумор, яскраві жіночі образи та історії про те, як знаходити радість у дрібницях. Якщо ви любите твори, де героїні не сидять склавши руки, а активно змінюють своє життя, додаючи в нього пікантності та пригод, то "So, I Met This Guy . . ." вам точно припаде до душі. Це можна порівняти з настроєм ранніх фільмів з Джулією Робертс, але з більш сучасною, дещо цинічною, але все одно оптимістичною ноткою. Однак, варто зазначити, що попри всю легкість і безтурботність, іноді сюжетні повороти здаються трохи передбачуваними. Авторка, здається, свідомо грає з очікуваннями читача, і це працює, але іноді хотілося б більшої несподіванки. Проте, це не зменшує загального позитивного враження від книги, яка є чудовим вибором для вечора, коли хочеться розслабитися, посміятися і переконатися, що навіть у найскладніших ситуаціях завжди є вихід, особливо якщо поруч є справжня подруга.