82
Українські народні жіночі прикраси XIX - початку XX століть
Історія, матеріали, орнаментика та художні особливості українських народних жіночих прикрас XIX – початку XX століть.
Монографія «Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ ст.» Ганни Врочинської висвітлює глибокі традиції виготовлення традиційних аксесуарів. Дослідження охоплює аналіз матеріалів, форм, орнаментики та колористики виробів із бісеру, скла, металу, текстилю й рослинних елементів. Видання висвітлює роль прикрас як атрибутів обрядів і важливого елементу жіночого строю.
Монографію авторки Ганни Врочинської випущено видавництвом «Родовід» у 2008 році, а окремі частини тексту перекладено англійською мовою Данилом Дмитриковим.
📝 Опис книги: Українські народні жіночі прикраси XIX - початку XX століть
У монографії «Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ ст.» вперше зроблена спроба усестороннього висвітлення цього яскравого явища народного мистецтва, яке має глибокі традиції. Вонисформувались в розвитку багатьох видів художньої творчості: обробки каменів, металів, виробництва скла, ткацтва, вишивки, виробів з бісеру, різного роду домашнього рукоділля та торгівельних зносин з іншими країнами.
Українські народні жіночі прикраси – невіддільний компонент вбрання, а відтак і атрибут обрядів, звичаїв, вірувань. Прикраси супроводжували жінку майже впродовж цілого життя, тому вони є джерелом цінної інформації про побут, етнічні норми та естетичні вподобання різних соціальних верств українського жіноцтва.
Саме прикрасам, історії їх розвитку, матеріалам, з яких вони виготовлялись, їх формам, орнаментиці, колористиці та ролі в декоративно-образній структурі жіночих строїв присвячене дане дослідження Ганни Врочинської.
Автор подає художні особливості прикрас з різних матеріалів: квітів, плодів та листя рослин, текстилю, пір’я, кісточок, мушель, бісеру, скла, кольорових каменів та їх імітацій, металів, тощо.
Книга багато ілюстрована: свої збірки прикрас надали Музей Етнографії та художнього промислу (Львів), Музей Івана Гончара (Київ), Чернігівський Історичний музей (Чернігів) та приватні колекціонери.
Викликає захоплення фахівців та більшості читачів художнє оформлення книги, виконане головним художником видавництва РОДОВІД Іриною Пасічник.
Чимало сторінок книги, зокрема Вступ та Висновки, перекладені Данилом Дмитриковим (США) англійською мовою, аби бути доступнішими для іноземного читача.
📖 Розбір книжки
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Бо ця книга – справжня подорож у світ краси, традицій та самобутності. Авторка, Ганна Врочинська, майстерно розкриває, з чого, як і чому українські жінки прикрашали себе понад століття тому. Ви дізнаєтесь про символічне значення кожного намиста, сережки чи браслета, зрозумієте, як вони відрізнялися залежно від регіону, і побачите, як ці деталі розповідали цілі історії. Це видання ідеально підійде тим, хто цікавиться українською історією, етнографією, народним мистецтвом, а також дизайнерам, митцям та всім, хто шукає натхнення у минулому. Книга стане чудовим подарунком для вашої бабусі, мами, подруги, чи просто для тих, хто хоче глибше відчути коріння власної культури.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
У виданні Ганни Врочинської "Українські народні жіночі прикраси XIX – початку XX століть" відчиняються двері до дивовижного світу, де кожна намистинка, кожен хрестик, кожне плетіння розповідають давні історії. Авторка майстерно занурює читача у глибини народної культури, розкриваючи не лише естетичну, але й глибоко символічну цінність кожного елемента оздоблення. Найбільшою силою книги є її ґрунтовність. Врочинська не просто каталогізує прикраси, а досліджує їхній матеріальний склад, технології виготовлення, а головне – значення, яке вкладали в них наші прабабусі. Від розкішних коралевих герданів, що свідчили про достаток і статус, до скромних, але не менш значущих, плетених стрічок та вишитих поясків – кожен виріб постає перед нами як невід’ємна частина жіночого образу, її захист, її віра, її приналежність. Особливо вражає детальний аналіз регіональних відмінностей. Зіставлення гуцульських силянок, поліських бус та прикрас центральних регіонів України дає змогу побачити, наскільки багатим і різноманітним було народне мистецтво, що формувалося під впливом географії, клімату, історичних подій та етнічних контактів. Цей труд, безперечно, стане цінним надбанням для широкого кола читачів. Це і скарбниця для етнографів, мистецтвознавців, дизайнерів, які шукають натхнення у першоджерелах. Це і справжній подарунок для всіх, хто плекає любов до української історії та культури, хто хоче краще зрозуміти світогляд своїх предків. Особливо зворушливо читати про прикраси як про обереги, як про символічні послання, що передавалися з покоління в покоління. На фоні багатьох сучасних видань, що часто поверхнево торкаються теми народних ремесел, книга Врочинської виділяється своєю академічною глибиною та увагою до деталей. Її можна поставити в один ряд з класичними працями з української етнографії, що вже стали фундаментом для подальших досліджень. Якщо ж шукати, до чого можна було б додати, то, можливо, хотілося б побачити ще більше уваги до особистостей майстрів, якщо такі згадки збереглися, або до родинних традицій, пов’язаних із виготовленням та носінням певних видів прикрас. Це могло б ще більше оживити картину та додати особистісного виміру до суто наукового аналізу. Проте, це лише мізерне побажання до вже довершеної роботи. "Українські народні жіночі прикраси XIX – початку XX століть" – це видання, яке варто мати на полиці, до якого хочеться повертатися, аби щоразу відкривати для себе нові грані неповторної краси українського народного мистецтва.
