Вампір із Сассексу — Артур Конан Дойл

Артур Конан Дойл у повісті «Вампір із Сассексу» вдається до справді нехарактерного для серіалу призначення Шерлока Голмса — лікування нервових розладів. Детектив розкриває психологічну пастку, у яку потрапила родина Ферґюсона, перетворивши страх перед містичним зловістю на проблему професійної пристрасти до наукової достовірності. Твір вартий уваги як приклад того, як великий майстер містики зміг вивести жанр надприродного детектива за межі шаблонів, пропонуючи читачеві не лише напругу, а й проникливий психологічний аналіз. Схожа ефективність досягається у творах Говарда Лавкрафта, проте Конан Дойл надає тут більш раціональну опору, що робить висновки Голмса особливо переконливими. Этим произведением можно смело наслаждаться, потому что оно сочетает в себе атмосферу сказки с холодной логикой, которая никогда не подводит знаменитого сыщика.