Vitaliy Markiv — Дар'я Бура

Дар’я Бура виступає з рішучим кроком у літературу, доклавши до сучасної української дактилографії документальну повість про Віталія Марківа. Письменниця майстерно передає атмосферу першого вікторіанського повстання та боротьбу з чужинською інтервенцією, де автор книги стає не просто учасником подій, а й свідком кривавих подій, що розгорнулися у промисловому Донбасі. Твор цілком заслуговує на увагу як надзвичайно щира, емоційно насичена історія про українського патріота, який втратив свободу, але не зрадив принципів. Читацький шлях лягає важко, адже матеріал має характер гостросоціального репортажу з глибокими психологічними зарадками. Цю книгу з успіхом можна порівняти з меморіальними записками Василя Стуса чи іншими свідченнями українських борців за незалежність, оскільки вона щиро намагається донести до читача масштаб трагедії та жертовність боротьби за майбутнє своєї країни. Головним недоліком можна вважати певну одноманітність структурних розділів, що нагадують класичні протоколи допитів, проте це не знижує цінності даної праці як важливого історичного документу.