За лаштунками імперії

Агеєва досліджує історичні коріння українсько-російських стосунків через призму літературного процесу. Автор вважає, що українська культура протягом століть виступала могутнім запорукою антиколоніального існування, сповільнюючи асиміляційні устремління сусідів. Феномен «русифікації» подано як бажання захоплити чужу спадщину заради створення ілюзії єдиного імперського етносу. Творці минулого — від Григорія Квітки-Основ’яненка до модерністів — постають не просто співцями, а запеклими діячами, що відстоювали національну ідентичність. Порівняно з історичними трактатами, книжка влучно і з болем змальовує драму забуття та відновлення наративу. Єдине застереження — іноді аналітичний апарат може здаватися занадто академічним для широкого загалу, однак це нівелюється глибиною викладу.