89
Жьиб’ївські новелі
✍️ Онуфрій МанчукГуцульські новели Онуфрія Манчука, написані діалектом у 20-30-х роках ХХ століття, що поєднують веселі історії та сумні сторінки життя карпатського народу.
«Жьиб’ївські новелі» — збірка творів Онуфрія Манчука, створених у першій половині минулого століття. Автор подає колоритні історії гуцулів через призму їхнього діалекту, поєднуючи в них як сумні, так і веселі моменти буття. Ця книга підійде тим, хто цікавиться етнографією, мовою та специфічним гумором карпатського регіону.
Книга вийшла у видавництві «Дискурсус» 2024 року.
📝 Опис книги: Жьиб’ївські новелі
Це унікальна книжка гуцульських новел, написаних у 20-30-хх рр. ХХ ст. письменником і громадським діячем Онуфрієм Манчуком.
Тут є кілька сумних сторінок, але переважно веселі, бо так живуть і дивляться гуцули, так бачив Онуфрій Манчук. Він лишив нам своє слово для усміху, і для задоволення від колоритних історій, і від нашої бесіди. Йо, бо новелі написані гуцульським діалектом.
П’яте видання «Жьиб’ївських новель» виходить у 125-ту річницю з дня народження Онуфрія Манчука у видавництві «Брустури».
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 13,5 × 20,5 × 1,3 см |
|---|---|
| Вага | 216 г |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
неймовірна книжка! Такі колоритні історії, ніби сама побувала в тих часах. Дуже сподобалося.
Цікаве читання, особливо для тих, хто любить історію та культуру Карпат. Деякі моменти дуже зворушили.
Купила на подарунок батькам, вони в захваті. Кажуть, що книжка передає справжній дух тих часів. Рекомендую. 👍
Як на мене, то трохи забагато сумних історій, але загалом книжка варта уваги. Онуфрій Манчук – талановитий оповідач.
Онуфрій Манчук у своїх "Жьиб’ївських новелах" запрошує читача у світ, де Карпати дихають особливим ритмом, а життя вирує, наче гірська річка. Це не просто збірка оповідань, а живе свідчення гуцульського духу, закарбоване у слові ще в буремні 20-30-ті роки минулого століття. Автор, будучи не лише талановитим письменником, а й діячем, зумів передати всю багатогранність буття своїх земляків: тут і притаманний цій культурі оптимізм, і вміння знаходити радість у простих речах, і, звісно, неминучі моменти смутку, які життя неминуче підкидає. Сила "Жьиб’ївських новел" – у їхній автентичності. Манчук не намагається прикрасити чи ідеалізувати. Він пише так, як живуть, як мислять, як говорять його герої. Гуцульський говір, що пронизує текст, стає не перешкодою, а ключем до розуміння глибинних шарів культури, надаючи оповідям неповторного колориту та щирості. Кожна новела – це невеличка, але яскрава картина, сповнена гумору, мудрості та тонкого спостереження за людськими характерами. Тим, хто цінує справжню народну творчість, хто шукає в літературі віддзеркалення автентичних культур, хто може насолоджуватися живим, багатим на діалектизми словом, ці новели, безперечно, сподобаються. Можна провести паралелі з творами таких майстрів, як Іван Франко, який також глибоко досліджував карпатський колорит, чи Лесь Мартович, чий гумор часто виходив з народних спостережень. "Жьиб’ївські новели" – це запрошення до щирої, неквапливої розмови з мудрими, дотепними людьми, чиї історії зігрівають душу. Однак, варто зауважити, що саме ця автентичність, ця глибока зануреність у специфіку гуцульського говору, може стати певним викликом для читача, не надто знайомого з цією говіркою. Щоб повною мірою відчути всю красу та глибину твору, можливо, знадобиться певна відкритість до мовних нюансів та готовність дещо "розшифровувати" окремі вирази, втім, це лише додає шар дослідження до читацького досвіду.
