72
Близькість. Мистецтво та освіта після COVID-19
✍️ Паскаль ҐіленЧи зможемо ми знову наблизитися одне до одного після років екранів і дистанційки?
Пандемія розвела нас по домівках, перетворивши навчання й культуру на зображення в зумі. Бельгійський соціолог Паскаль Ґілен у своїй малій за обсягом, але щільній за змістом книзі розбирає наслідки цієї ізоляції. Автор не пропонує готових рецептів чи заспокійливих кліше. Натомість він змушує замислитися, як живі інституції — театри, університети, галереї — мають переосмислити свою роль. Це чесна розмова про те, чому дотик, спільний простір і фізична присутність залишаються незамінними для освіти та мистецтва.
Книга продовжує традицію європейської критичної соціології культури, яка осмислює вплив технологій на повсякдення, перегукуючись із працями Брюно Латура чи Марка Фумаролі.
Дослідження того, як пандемія змінила мистецтво, освіту та наші соціальні зв'язки в цифровому світі.
📝 Опис книги: Близькість. Мистецтво та освіта після COVID-19
Чи зможемо ми знову наблизитися одне до одного після років екранів і дистанційки?
Пандемія розвела нас по домівках, перетворивши навчання й культуру на зображення в зумі. Бельгійський соціолог Паскаль Ґілен у своїй малій за обсягом, але щільній за змістом книзі розбирає наслідки цієї ізоляції. Автор не пропонує готових рецептів чи заспокійливих кліше. Натомість він змушує замислитися, як живі інституції — театри, університети, галереї — мають переосмислити свою роль. Це чесна розмова про те, чому дотик, спільний простір і фізична присутність залишаються незамінними для освіти та мистецтва.
Книга продовжує традицію європейської критичної соціології культури, яка осмислює вплив технологій на повсякдення, перегукуючись із працями Брюно Латура чи Марка Фумаролі.
Видання створене для кількох категорій читачів. По-перше, воно буде надзвичайно корисним викладачам і шкільним чи університетським управлінцям, які шукають баланс між онлайн-форматами та живою аудиторією. По-друге, книга зацікавить кураторів, артменеджерів і працівників культурних інституцій, що намагаються зрозуміти нову роль галерей та театрів у постковідну епоху. По-третє, вона сподобається соціологам, студентам гуманітарних спеціальностей та всім, хто рефлексує над тим, як технології змінили нашу здатність до емпатії й глибокої комунікації у світі.
Про що ця книга: цифрова ізоляція · криза освіти · майбутнє мистецтва · соціальні зв'язки
Сподобається читачам: Ювал Ной Харарі, Марк Лентільєр, Жиль Дельоз
💎 Експертна рецензія
📖 Чому варто обрати
Чому варто прочитати цю книгу
Чому варто читати «Близькість. Мистецтво та освіта після COVID-19»? Бо ця книга — ніби компас у непростий час, коли світ змінився назавжди. Паскаль Ґілен допомагає розібратися, як пандемія перекроїла наше сприйняття мистецтва, навчання та самих себе в онлайн-просторі. Якщо ви відчуваєте, що цифрова реальність впливає на ваші зв'язки, або цікавитеся майбутнім культури та освіти, ця книга для вас. Вона буде особливо корисною тим, хто прагне осмислити нові форми спілкування та творчості, а також освітянам, митцям та всім, хто шукає шляхи збереження людської близькості в епоху технологій.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Отримала книгу і одразу ж занурилася у роздуми. Дуже вчасно та актуально – дослідження впливу пандемії на мистецтво та освіту, а ще й про наші зв’язки в цифровому просторі. Читала з особливим трепетом, бо сама відчула ці зміни на собі. Книга змусила по-новому поглянути на багато речей і задуматися про майбутнє, цікаво, як це все вплине на моїх дітей.
У часи, коли пандемія, немов невидимий землетрус, сколихнула звичні опори нашого буття, Паскаль Ґілен у своєму дослідженні «Близькість. Мистецтво та освіта після COVID-19» береться за важливе, делікатне завдання – осмислити нові реалії. Автор не просто констатує зміни, а глибоко занурюється у трансформацію суспільних зв'язків, де цифровий простір став не просто доповненням, а самодостатньою ареною для мистецького вираження та освітнього процесу. Сила Ґілена – у його здатності простежити тонкі нитки, що пов'язують віртуальне та реальне, техногенне та людське. Він витончено показує, як обмеження фізичної дистанції парадоксально породило пошук нових форм близькості, як мистецтво, позбавлене звичних майданчиків, розквітло у несподіваних формах, а освіта, змушена відмовитися від аудиторій, знайшла шляхи до студентів через екран. Це книжка для тих, хто цікавиться пост-ковідною культурою, для митців, педагогів, соціологів, і, врешті-решт, для кожного, хто прагне зрозуміти, як живемо ми тепер. Порівняти її можна з роботами Умберто Еко, коли він заглиблювався у феномен масової культури, чи з дослідженнями Мануеля Кастельса про мережеве суспільство, але Ґілен фокусується саме на новітніх, ще не до кінця осмислених наслідках пандемії. Єдиним, що може стати невеликим викликом для читача, є певна академічна строгість викладу, яка часом може трохи гальмувати динаміку сприйняття. Проте, це лише незначна перешкода на шляху до глибокого розуміння того, як змінюється світ, і як ми, у своїй прагненні до близькості, віднаходимо нові шляхи її творення.
❓ Поширені запитання
📖 Кому варто прочитати
Видання створене для кількох категорій читачів. По-перше, воно буде надзвичайно корисним викладачам і шкільним чи університетським управлінцям, які шукають баланс між онлайн-форматами та живою аудиторією. По-друге, книга зацікавить кураторів, артменеджерів і працівників культурних інституцій, що намагаються зрозуміти нову роль галерей та театрів у постковідну епоху. По-третє, вона сподобається соціологам, студентам гуманітарних спеціальностей та всім, хто рефлексує над тим, як технології змінили нашу здатність до емпатії й глибокої комунікації у світі.
🎯 Ключові теми та символіка
Ерозія спільного простору
Автор аналізує, як перенесення навчання та виставок у віртуальну площину позбавило нас випадкових зустрічей та живого досвіду спільності. Віртуальність стирає межі, але водночас збіднює сенсорне сприйняття світу.
Інституції на роздоріжжі
Школи, університети та музеї опинилися перед викликом: або вони залишаються місцями реальної зустрічі людей, або перетворюються на звичайні платформи надання послуг. Ґілен наголошує на важливості фізичного простору для інституцій.
Мистецтво як досвід близькості
У світі, де все можна оцифрувати й побачити на екрані смартфона, справжнє мистецтво вимагає присутності. Воно живиться здатністю глядача розділити час і простір з іншими людьми.
💬 Цитати з книги
«Мистецтво та освіта потребують не просто передачі інформації, а спільного перебування в одному часі та просторі.»
— Про важливість фізичної присутності у процесі навчання.
«Екран створює ілюзію зв'язку, водночас створюючи невидиму стіну між людьми.»
— Про парадокси цифрових комунікацій.
📜 Історичний контекст
📚 Глосарій
- Цифрова ізоляція
- Стан, за якого опосередковані екранами гаджетів комунікації замінюють фізичні контакти, що збіднює соціальний досвід.
- Інституційна криза
- Втрата традиційними культурними та освітніми закладами їхнього звичного авторитету й функцій унаслідок технологічних змін.
- Культурна політика
- Сукупність заходів і стратегій, за допомогою яких держава та суспільство підтримують і спрямовують розвиток мистецтва.
- Трансформація
- Глибока та незворотна зміна форм і структур суспільного життя під впливом кризових подій.
📔 Запитання для роздумів
- Яких саме форм живого спілкування мені найбільше бракувало під час локдаунів і чи повернувся я до них тепер?
- Чи змінилося моє сприйняття театрів, музеїв чи лекцій після того, як вони стали доступними онлайн?
- У чому, на мою думку, полягає головна різниця між переглядом виставки в інтернеті та її відвіданням наживо?
- Чи може дистанційне навчання повністю замінити університетську аудиторію і чому?
- Як змінилася моя здатність концентруватися на довгих текстах чи подіях за останні кілька років?
Паскаль Ґілен — бельгійський соціолог культури, дослідник мистецтва та культурної політики, чиї праці глибоко аналізують взаємозв'язок між мистецтвом, суспільством та економікою. повна біографія →
