Дуже погана компанія

Емма Розенблюм у своїй «Дуже поганій компанії» пропонує читачеві гостру та дотепну подорож у глибини сучасної корпоративної культури, яка, за всієї своєї привабливості, приховує чимало скелетів у шафах. Авторка, вже відома за «Поганцями на відпочинку», знову демонструє неабиякий хист до створення персонажів, які, хоч і потрапляють у вир абсурдних ситуацій, залишаються живими та правдоподібними. Сила твору криється в його здатності змалювати знайомий світ, але під таким кутом, що він стає смішним і водночас тривожним. Розенблюм майстерно висміює лицемірство, поверхневість і надмірну амбітність, що часто панують у компаніях, які прагнуть здаватися успішними та інноваційними. Кейтлін Леві, протагоністка, втілює в собі образ типового працівника, який потрапляє в пастку корпоративної «родини», де щирість поступається місцем грі за правилами, а кар'єрний ріст може залежати від зовсім не робочих якостей. Інтрига, яку обіцяє анотація, тут дійсно працює. Вона не просто слугує тлом для сатири, а й додає книзі динаміки, змушуючи читача з нетерпінням перегортати сторінки, аби дізнатися, чим же закінчиться ця пригода. Це не той пригодницький сюжет, де на кожному кроці чекають несподіванки, а скоріше поступове розкриття правди, що виявляється все більш вражаючою. «Дуже погана компанія» може сподобатися тим, хто цінує чорний гумор, сатиричні твори, що змушують замислитися, і хто сам має досвід роботи в великих компаніях. Порівняти цю книгу можна з роботами, наприклад, Скотта Мойєра чи Алекса Ґеррі, де побутова реальність переплітається з гротеском та соціальною критикою. Однак, при всій своїй дотепності, варто зауважити, що деякі сюжетні лінії, хоч і слугують меті твору, можуть здатися дещо передбачуваними для найдосвідченіших читачів, які звикли до складних детективних закрутів. Але це скоріше дрібниця, що не затьмарює загального позитивного враження від книги. Розенблюм вдалося створити твір, який одночасно розважає і змушує поглянути на певну частину нашого життя під іншим кутом.