Гетьман, син гетьмана

Роздвоєння історичної дійсності є головною темою нової книжки Юрія Мушкетика. У повісті «Гетьман, син гетьмана» літературний майстер майстерно змальовує безсилля Юрія Хмельницького, який неможливо уникнути порівняння зі своїм легендарним батьком, що робить цей текст справжнім шедевром для історичної драми. Автор досить глибоко знайомить читача з умовами Руїни та трагічними наслідками боротьби за владу, проте в цій динаміці ледь помітна тенденція до шаблонного сюжетного розвитку, де драматизм ситуації часто зводиться до зображення зовнішніх ворогів. Сприймати це як дослідження або монографію не варто, адже це переважно психологічна проза, яку сприйматимуть ті, хто шукає гуманізм у історичних перипетіях. Творчий діалект між першою повістю та другою — «Оглянься — за тобою погоня!» — створює цікавий контраст, вбираючи в себе теми шістдесятників та епохи відлиги, що дозволяє автору торкнутися проблеми людської невизначеності. Порівнювати цей твір варто з доробком Олеся Гончара або Олесі Ульяненко, де історичний фон стає тлом для глибокого емоційного вивчення характеру.