67
Я не забуду
✍️ Віктор ЯнкевичЯк командир гарматного розрахунку переживає втрату побратима під час війни, долаючи шлях від скорботи до прийняття та усвідомлюючи, що відпустити не означає забути.
«Я не забуду» Віктора Янкевича — це глибока історія про те, як пережити військові втрати. Командир Тимофійович стикається з несподіваною смертю молодого побратима, з яким вони разом пройшли багато випробувань. Герою доводиться подолати внутрішній біль і здолати численні перешкоди на шляху до психологічного прийняття трагічних обставин. Книга буде корисною тим, хто шукає розуміння механізмів горя та способів емоційного відновлення після втрати близьких людей у складних життєвих обставинах.
Книга вийшла у видавництві «Маґура» 2025 року.
📝 Опис книги: Я не забуду
Під час війни втрати неминучі, і кожен має знайти свій спосіб, як їх пережити. Командир гарматного розрахунку Тимофійович був зовсім не готовий втратити молодого побратима, з яким вони так багато бачили разом. Тепер чоловік мусить пройти довгий шлях від скорботи до прийняття, здолати кілька гірських вершин і внутрішній біль, щоби врешті усвідомити — відпустити не значить забути.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 21 × 15 см |
|---|---|
| Папір | Офсет |
| Тип ілюстрацій | Чорно-білі |
| Вага | 394 г |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Загалом, дуже сильна та емоційна книга. Відразу відчула зв'язок з героями. Рекомендую!
Читаєтся на одному диханні. Війна показана дуже реалістично. Книга змушує задуматися.
Книга сподобалася, але деякі моменти були трохи затягнуті. В цілому, враження позитивне.
Віктор Янкевич у своїй новелі "Я не забуду" торкається невимовно болючої теми втрати на війні, але робить це з такою делікатністю та проникливістю, що твір стає не просто історією, а справжнім свідченням людської стійкості. Автор не впадає у пафос чи надмірну драматизацію, а веде читача крізь складний шлях героя, командира Тимофійовича, який змушений пережити загибель молодого побратима. Сила цього твору – в його правдивості. Янкевич майстерно показує, як скорбота може огортати людину, перетворюючись на невидимі гори, які доводиться долати. Подорож героя, що супроводжується фізичним сходженням гірських вершин, стає потужною метафорою його внутрішньої боротьби. Автор уникає спрощених відповідей, демонструючи, що процес прийняття втрати – це довгий і виснажливий шлях, який потребує часу, сили духу та, зрештою, переосмислення самого поняття "відпустити". Стиль Янкевича – стриманий, але емоційно насичений. Він створює атмосферу глибокого переживання, не давлячи на читача. Мова твору багата, образна, але водночас лаконічна, що робить кожне слово вагомим. Це читання, яке змушує зупинитися, замислитись, а можливо, й зазирнути у власну душу. "Я не забуду" сподобається тим, хто цінує глибоку психологічну прозу, яка досліджує людські переживання в екстремальних умовах. Твір може резонувати з читачами, які самі переживали втрати, але й тим, хто хоче зрозуміти складність війни та її наслідків для людської психіки. За своєю емоційною глибиною та зосередженістю на внутрішньому світі героя, твір можна порівняти з оповіданнями Василя Станіслава, які також пронизані співчуттям та розумінням людської вразливості. Якби довелося висловити одне застереження, то, можливо, варто було б трохи більше розкрити мотивацію героя щодо саме гірської подорожі як способу подолання скорботи. Хоча метафоричність очевидна, додаткова деталь могла б зробити цей символічний акт ще більш зрозумілим. Загалом, "Я не забуду" – це сильний, зворушливий і важливий твір, який залишає глибокий слід у серці читача. Це література, яка не боїться говорити про найскладніше, пропонуючи надію через розуміння та прийняття.
