84
Ходи до бабці, обійму
✍️ Ірина КовбасаІсторія про бабу Стефанію та онуків Лежка й Ринку, які разом переживають життєві випробування через силу родинної любові.
«Ходи до бабці, обійму» Ірини Ковбаси — це зворушлива історія про взаємозв'язок поколінь. Дев'яностолітня бабуся Стефанія виховує онуків Лежка та Ринку, які постійно потрапляють у незручні ситуації. Вони знаходять порятунок лише в бабусиній любові та щирому спілкуванні про життя і смерть. Книга підійде тим, хто цінує теплі сімейні стосунки та емоційну підтримку.
Книга вийшла у видавництві «Видавництво Старого Лева» 2024 року.
📝 Опис книги: Ходи до бабці, обійму
Знайомтеся — бабуся Стефанія, їй дев’яносто років, і вона сама виховує двох своїх онуків. А вони — її. Зі сміхом, зі сльозами, з купою питань про життя і навіть про плани бабусі після смерті.
Бабуся, виявляється, не завжди була бабусею. Колись вона була Стефцею, яку ледь не вивезли німці під час окупації, а потім — Стефанією Петрівною на роботі своєї мрії, а тоді — закоханою Стефою, що несподівано стала вдовою.
Онучата — Лежко та Ринка — вони ж курдуплі, які не тікають від халеп, а охоче в них влазять. Бо звідти їх завжди врятує бабусина любов або шпарина під ліжком. А після того — все одно бабусині обійми, найсвятіше, що є між бабцею та онуками. Це їхній знак любові, знак турботи, це там, де можна сховатися від смутку і страхів, де можна зігрітись. Це знак прощення — коли його просять онучки і коли його просить бабуся.
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 20 × 13 см |
|---|---|
| Вага | 270 г |
| Тип ілюстрацій | Без ілюстрацій |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Дуже зворушлива історія, яка змушує замислитись над важливими речами. Читається на одному диханні!
Книга справді чудова. Бабуся Стефанія та її онуки — це неймовірні персонажі. Рекомендую всім!
Купила книгу на подарунок мамі, вона в захваті! Сказала, що давно не читала нічого настільки щирого та доброго. Дякую! Рекомендую!
Ірина Ковбаса у своїй "Ходи до бабці, обійму" постає перед нами не просто як авторка, а як уважна спостерігачка, яка з трепетом і без осуду зазирає у найпотаємніші куточки людської душі. Книга ця — справжній скарб для тих, хто шукає в літературі тепло, мудрість і глибоке розуміння життя. Центральною фігурою, безсумнівно, є бабуся Стефанія – дев'яносторічна жінка, яка несе на своїх плечах тягар виховання онуків. Та це не той тягар, що пригнічує, а скоріше той, що надає сил. Ковбаса майстерно розкриває багатогранність цієї постаті: від ніжної Стефці, що пережила страхіття окупації, до успішної Стефанії Петрівни, і, зрештою, до вдови Стефи, яка знаходить нову радість у спілкуванні з Лежком та Ринкою. Авторка не боїться говорити про найскладніші теми – про страх втрати, про невідворотність часу, про плани на майбутнє, навіть те, що лежить за межею земного існування. А онуки, ці "курдуплі", не просто діти, а маленькі філософи, що ставлять дорослі питання, випробовуючи на міцність життєву філософію своєї бабусі. Ковбаса уникає надмірної сентиментальності, натомість пропонує читачеві справжній, не прикрашений погляд на взаємостосунки поколінь. Діалоги – живі, часом дотепні, часом зворушливі до глибини душі. Це книга, що ніби промовляє до серця, відгукуючись на ті струни, які часто залишаються невисловлені. Атмосфера, створена авторкою, нагадує теплу родинну розмову, де кожен може знайти щось близьке для себе. "Ходи до бабці, обійму" – це книга, яка сподобається тим, хто цінує глибокі сімейні історії, хто вірить у силу любові, що долає час і обставини. Вона може стати чудовим подарунком для тих, хто сам переживає подібні моменти у житті, або для тих, хто хоче краще зрозуміти своїх близьких. Порівняти її можна з творами, де змальовуються складні, але міцні родинні зв'язки, де побутові деталі переплітаються з глибокими роздумами про сенс життя. Можливо, єдине, що варто відзначити, це те, що надмірна зосередженість на внутрішньому світі героїв, на їхніх переживаннях, може залишити поза увагою певну динаміку сюжету. Однак, це, радше, особливість твору, аніж його недолік, адже головне тут – не події, а глибина емоцій.
