Краще не буває. Нейробіологія відчуттів, або Як повернути собі смак життя — Норман Фарб

Для багатьох із нас повсякденне життя втратило сенс. Високоефективні механізми, які колись полегшували життя, тепер виснажують нас. Шаблони суджень і негативне мислення призводять до розкручування емоційної спіралі. Для декого життя просто втратило свою іскру.

Коли ми боремося з проблемою чи шкідливою звичкою, то вважаємо, що потрібно бути стійкими, все витримати і докласти більше зусиль. Але коли ми так робимо, то мозок подвоює шаблони мислення, через які ми і застрягли. На щастя, наука про відчуття дає ключ до розв'язання цієї проблеми.

У книзі «Краще не буває. Нейробіологія відчуттів, або Як повернути собі радість життя» нейробіолог Норман Фарб та клінічний психолог Зіндел Сіґал пояснюють, що мозок має дві мережі: мережу швидкого розв'язання проблем (звички) та сенсорну мережу, яка відповідає за свіжі інсайти. Налаштовуючись на нові та повсякденні відчуття — від відчуття наших ніг на переповненій вулиці до звуку пташиного співу в парку — ми можемо залучати сенсорну мережу. Коли ми відчуваємо стрес або застрягли, варто зробити паузу, щоб помітити і відчути динамічний, живий світ навколо нас і підвищити нашу стійкість, добробут, здоров'я і творчість, де б ми не знаходилися цієї миті.

Чому варто прочитати книжку «Краще не буває. Нейробіологія відчуттів, або Як повернути собі радість життя»?

Відомий нейробіолог доктор Норман Фарб та клінічний психолог доктор Зіндел Сіґал розповідають, як вирватися з негативних шаблонів, залучаючи свої органи чуття.

Заснована на десятиліттях наукових досліджень і наповнена простими вправами та практичними ментальними техніками для опанування «чуттєвого пошуку».

Досліджує силу чуттєвого досвіду, який звільняє нас від рутини та глухих кутів і допомагає успішно справлятися з усіма життєвими викликами.

Про авторів:

Норман Фарб — доктор філософії, доцент психології в Університеті Торонто, Міссіссога, керує лабораторією регуляторної та афективної динаміки, а також є науковим співробітником Інституту розуму та життя. Досліджує психологію добробуту. Фарба цікавить чому деякі люди стають стійкими до стресу, тоді як інші вразливі до депресії та тривоги. Він вивчає методи онлайн-оцінки та тренінгів, а також використовує нейровізуалізацію, щоб дослідити, як емоційні реакції на стрес прогнозують психічне здоров'я впродовж життя.

Зіндел Сіґал — доктор філософії, клінічний психолог, який досліджує використання медитації усвідомленості для розвитку навичок регулювання афектів у людей, які страждають на депресивні та тривожні розлади. Його дослідницька програма має два широкі напрямки: 1) використання візуалізації мозку для виявлення нейронних маркерів депресивного рецидиву або стійкості, пов'язаних з тривалою практикою медитації усвідомленості; 2) оцінка ефективності клінічних втручань, заснованих на усвідомленості, що проводяться за допомогою онлайн або мобільних платформ, як засобу розширення доступу до медичної допомоги.

Цитати:

Про механізм виживання в умовах невизначеності

Завдяки прогресу в медицині й охороні здоров’я за останні десять років рівень дитячої смертності суттєво знизився, а середня тривалість життя відчутно зросла — безпрецедентні показники в історії, які не похитнулися навіть через пандемію. Ми безперешкодно подорожуємо світом, спілкуємося з носіями різних культур та релігій, і — хай там що кажуть наші батьки — одружуємося за покликом серця. Ще ніколи така кількість людей не мала змоги задовольняти базові фізіологічні потреби, долаючи першу сходинку ієрархії Маслоу. То, може, це нидіння — синонім словосполучення «проблеми першого світу», як зараз зневажливо характеризують турботи привілейованих людей, у яких немає справжніх труднощів? А може, всі ті, хто заглухнув, застряг, вичерпав свій заряд, потрапив у безпорадне становище, просто не цінують те, що мають?

Ми так не думаємо. Це явище більш відоме як «реакція на стрес». Сельє описав механізм виживання в умовах невизначеності, коли ми не певні, чи достатньо у нас ресурсів для підтримки життєдіяльності. Незначні виклики лоскочуть нерви, але коли їх занадто багато, ситуація виходить з-під контролю. Уявіть, що наприкінці тренування вам треба пробігти ще одне коло; а тепер уявіть, що вам кажуть, що попереду ще десять кіл. Замість припливу енергії і бажання пошвидше фінішувати ви опустите руки, бо фінішна лінія здаватиметься недосяжною.

Про геніальність і прорив

Генію потрібна новизна. У геніальності багато таємничих інгредієнтів, але один з них — вміння бачити світ під іншим кутом. Відкриття видатних мислителів нерідко починалися з усвідомлення того, що вони застрягли. Але дивовижні осяяння не трапляються тоді, коли людина працює, не піднімаючи голови. Нас не осяює в миті повного занурення в проблему; прорив стається, коли ми відкидаємо звичний плин думок. І переключаємося не просто на іншу думку, а на чуттєвий досвід.

Про одноманітність рутини

Одноманітність рутини вимотує. Людина питає себе: навіщо робити одне й те саме щодня? Та хіба існує тільки два варіанти: або далі варитися в тому, що набило оскому, або втекти від зобов’язань? Ні, можлива золота середина. Можна і не терпіти, і не тікати, бо й те, і те нас обкрадає. Чому б не придумати свою версію прочісування лісів і узбереж? Податися на пошуки чуттєвої поживи.