Ліга останньої соломинки

Твори Володимира Нікітенка завжди вирізняються дотепною мовою та вмінням перетворювати побутове на філософське. У новій збірці «Ліга останньої соломинки» письменник не просто збирає разом історії про невдачі, а будує цілісну, напружену оповідь, де кожна нова випадковість стасовує черговий епізод людського невдоволення. Автор блискуче ігнорує надії на щасливий фінал, фокусуючись на внутрішньому монолозі героя, чий мінімум довіри перетворюється на паніку. Цей текст варто призначити для читачів, які полюбляють психологічну прозу та сатиру, що відверто розкриває деградацію індивідууму в умовах постійного стресу. З чим можна порівняти: з повістями Василя Барки або ж коротким оповіданням Сергія Жадана. Єдине застереження — рівень напруження досягає межі можливого, що для деяких читачів може бути дещо виснажливим. Слід читати, аби зрозуміти, скільки сил віддає людина, коли починає шукати конспірацію в найменших негараздах.