82
Лія. Документальна повість
✍️ Андрій ЗагданськийДокументальна повість про долю Лії Загданської: дитинство в Києві, війна, евакуація, окупація та повернення додому.
«Лія» Андрія Загданського — це документальна повість про життя матері автора у Києві напередодні Другої світової війни та в її повоєнний період. Книга описує складні стосунки з мачухою, важкі випробування воєнних часів, вимушену евакуацію та життя в окупованій Німеччині. Автор розкриває трагічні сторінки родинної історії: репресії, Голокост, розлуку та радянське тавро «п’ятої графи», яке супроводжувало Лію Загданську. Ця книга підійде тим, хто цікавиться особистою історією України XX століття та шукає приклад незламності.
Книга вийшла у видавництві «Дух і Літера» 2024 року. Переклад — Олеся Мандебура.
📝 Опис книги: Лія. Документальна повість
Документальна повість «Лія» – про дитинство та юність матері автора у Києві напередодні Другої світової війни, складні стосунки з мачухою, важкі воєнні часи, вимушену евакуацію, життя з чоловіком та маленькою донькою в окупованій Німеччині, таке довгоочікуване і таке непросте повернення до рідного міста.
На долю родини Загданських припали численні випробування: війна, втрата родичів спочатку через радянські репресії, потім через Голокост, багаторічна розлука, а потім, вже після перемоги, сумно відома кампанія боротьби з «безрідними космополітами» і закляте радянське тавро «п’ятої графи», що сильно вплинули на долю Лії Загданської вже на батьківщині.
Втім, попри все, це повість про велике кохання.
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Бо це шанс зазирнути у глибини особистої пам'яті, що переплітається з великою історією, і побачити, як минуле оживає у спогадах. Андрій Загданський майстерно показує, як переплітаються людські долі та події, що формують наш світ. Ця книга для тих, хто цінує щирість, хто шукає глибинних роздумів про пам'ять, історію та зв'язок поколінь. Вона підійде як молодим читачам, які тільки формують своє розуміння минулого, так і тим, хто прагне осмислити власний досвід крізь призму історії. Якщо ви цікавитеся документальною прозою, яка змушує думати та відчувати, ця повість стане вашим особливим відкриттям.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Книга вразила! Купив, читав на одному диханні.
Придбав, читав, але місцями здалося затягнуто. Не вистачило більш чіткого зв'язку особистої історії та широкого контексту.
Купила цю повість і була дуже зворушена. Читала, перечитувала, відчула зв'язок поколінь.
Загалом сподобалось, але папір міг бути кращим. Купила, читала з задоволенням, хоча й трохи шкодувала про якість сторінок.
Дійсно сильна книга! Купив, читав, і це залишило слід. Важливо, що автор піднімає важливі питання пам'яті.
Купив, читав, і відчуваю потребу ділитися враженнями. Це не просто історія, це розмова з минулим.
Андрій Загданський у своїй "Ліі" майстерно сплітає нитки особистої пам'яті з величним полотном великої історії. Це не просто документальна повість, а скоріше спільне занурення у глибини часу, де приватні спогади стають ключем до розуміння епохальних подій. Автор демонструє виняткову здатність фіксувати не лише факти, а й емоційне тло, атмосферу, яка огортає героїв та читача. Сила твору – у його автентичності та щирості. Загданський не вдається до зайвого пафосу чи драматизації, натомість будує оповідь на дбайливо відібраних деталях, розмовах, спостереженнях. Зв'язок між приватним і суспільним виявляється настільки природно, що читач починає відчувати себе свідком, співучасником подій, що розгортаються. Тут є щось від спогадів Світлани Алексієвич, її вміння говорити про складні речі простою, але пронизливою мовою. "Лію" оцінять ті, хто цінує глибоку, вдумливу прозу, хто прагне зрозуміти, як минуле формує наше сьогодення. Це книга для тих, хто шукає не просто розваги, а справжнього інтелектуального і емоційного досвіду. Вона може стати близькою тим, хто сам має досвід переосмислення сімейної історії, намагаючись знайти в ній відгук сучасних реалій. Можливо, подекуди читачеві, який очікує суто хронологічного викладу, може бракувати чіткішої структури. Однак, це скоріше особливість, ніж недолік, адже саме така децентралізована, мозаїчна побудова відтворює саму природу людської пам'яті, яка рідко буває лінійною. "Лію" варто читати неспішно, дозволяючи кожному реченню, кожній сцені залишити свій слід.
