91
Лірика маріупольських бомбосховищ
✍️ Оксана СтомінаРепортажна поезія та невідправлені листи до чоловіка в полоні про події в оточеному Маріуполі й опір ворогу.
Збірка «Лірика Маріупольських бомбосховищ» Оксани Стоміної містить репортажні вірші й тексти про події в оточеному місті. Центральною лінією постають віршовані листи до чоловіка, який після трьох місяців героїчного спротиву потрапив у полон. Це чуттєві тексти про безмежну любов, страждання, виживання та невичерпну надію. Видання зацікавить шанувальників сучасної української поезії та осмислення подій війни.
Книжку поета Оксани Стоміної видано у видавництві «А-ба-ба-га-ла-ма-га» 2025 року.
📝 Опис книги: Лірика маріупольських бомбосховищ
Іван Малкович: «Ми познайомилися колись на виставці в Арсеналі. Згодом Оксана Стоміна з чоловіком Дмитром навідалися до мене у видавництво. А після 24 лютого 2022-го Дмитро, не вагаючись, пішов захищати Україну. Три місяці героїчного спротиву і — полон, з надто туманною інформацією щодо місця його перебування...
Свої вірші і тексти про війну Оксана Стоміна називає репортажними. Більшість із них присвячено подіям в оточеному Маріуполі, ще частина — це невідправлені віршовані листи до чоловіка...
2014 року під час першої окупації вони на місяць виїхали з рідного Маріуполя, а тоді знову повернулися, щоб духовно охороняти місто, і навіть у 2022-му свідомо залишалися там, доки місто намагалося чинити опір...
Душа Оксанина — віддавна українська. А куди душа, туди й мова. Звісно, з мовою трохи складніше — у її віршах іноді ще трапляються дивні новотвори й звороти, притаманні людям, які лише опановують українську, але з часом це вивітриться. Однак ніколи не вивітриться з її чистої і щирої поезії висока нота безмежної любові, страждання та невичерпної надії, притаманної справжнім поетам».
📖 Розбір книжки
📊 Характеристики
Таблиця характеристик
| Розмір | 22 × 14 см |
|---|---|
| Тип ілюстрацій | Чорно-білі |
| Вага | 250 г |
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
Неймовірно сильна книга! Слова проникають в душу. Дуже рада, що придбала.
Книга вразила своєю щирістю. Деякі вірші дуже чіпляють. Гарний подарунок для тих, хто цінує справжню літературу.
Звуки, що доносилися з-під землі, — це не просто гуркіт канонади, а крик душі, що шукає виходу. «Лірика маріупольських бомбосховищ» Оксани Стоміної — це не стільки збірка поезій, скільки свідчення, вкарбовані в час, коли слова стають останнім прихистком. Авторка, опинившись у пеклі Маріуполя, змогла зберегти не лише людяність, а й здатність до рефлексії, перетворюючи жах реальності на кристалізовані вірші. Оксана Стоміна майстерно володіє словом, хоч і називає свої тексти "репортажними". Це не сухе перерахування фактів, а глибоке занурення у психологічний стан людей, які живуть під постійною загрозою. Її поезія вражає своєю безпосередністю та емоційною насиченістю. Особливо пронизливими є вірші, присвячені чоловікові, який опинився в полоні. Це невідправлені листи, мольби, надії, що пробиваються крізь мури мовчання і невідомості. Ці рядки — це гімн коханню, що не згасає навіть у найтемніші часи. Порівняти цю збірку можна з щоденниками тих, хто пережив апокаліпсис, але з тією різницею, що тут кожне слово відшліфоване, кожен образ — це влучний постріл у серце читача. Особливо вражає вміння авторки знаходити поезію в найбуденніших, на перший погляд, речах – у потрісканих стінах, у шепоті сусідів, у дитячих малюнках. Звісно, такий текст вимагає від читача певної підготовки, готовності до зустрічі з болем та утратою. Не кожен зможе осилити цю глибину переживань. Можливо, декому бракуватиме більш вишуканої форми, але саме ця сира, непідробна щирість є головною силою твору. «Лірика маріупольських бомбосховищ» — це свідчення незламності духу, це крик про те, що навіть у найтемніші часи людина здатна творити красу і любити. Ця книга — важливий документ епохи, який варто прочитати кожному, хто прагне зрозуміти ціну миру та свободи.
