74
My Year of Geriatric Painting
✍️ Пол А. ДевісСприйняття старості як найцікавішого періату життя через особистий досвід мистецтва та подорожей після 85 років
«My Year of Geriatric Painting» Пола А. Девіса — це рефлексія автора про те, як хобі може наповнити сенсом пізній вік. Книга демонструє, що старість здатна бути повною пригод та творчості, а не лише обмежень. Вона стане улюбленою для тих, хто шукає натхнення на довге й активне життя незалежно від обставин.
Книга вийшла у видавництві «Troubador» 2026 року.
📝 Опис книги: My Year of Geriatric Painting
MY YEAR OF GERIATRIC PAINTING is about the author’s 12 months of painting as a hobby, starting at 85 in 2024 and ending at 86 in 2025, as well as his thoughts and feelings that this generated. But it is even more about old age in general and how it can be one of the greatest periods in a person’s life. The word ‘geriatric’ in the title is used very much tongue-in-cheek.
Paul asserts that old age, apart from the inevitable, can be full, eventful, and extremely interesting. And that is true even if you haven’t lived in Mexico since you were 26 years old like he has, and since your 80th birthday written six books like him, and also recently visited several countries, including Britain (Paul’s country of birth and youth), Spain (where he met his wife of 60 years in 1963), and Cuba (twice, first with his 21-year-old grandson and then with his daughter, that grandson’s mother).
This book contains both physical and mental adventure within it, as well as amateur art and everyday ‘geriatric’ life.
📖 Погляд Mirava
Чому ця книжка нам подобається
Бо ця книга – справжній ковток свіжого повітря для тих, хто вірить, що життя тільки починається, незалежно від цифр у паспорті. Пол А. Девіс, автор, ділиться своєю історією про те, як він знайшов нову пристрасть – живопис – у віці, коли, здавалося б, час сповільнитися. Цей щоденник не просто про малювання, а про сміливість почати спочатку, про пошук натхнення в неочікуваних місцях та про те, що ніколи не пізно відкривати в собі нові таланти. Якщо ви відчуваєте, що застрягли, шукаєте мотивації для змін, чи просто любите щирі, надихаючі історії про людський дух, ця книга для вас. Вона особливо резонуватиме з тими, хто цінує автентичність та прагне жити повним життям, незважаючи на вік чи обставини.
Це думка команди Mirava, складена за описом від видавця — не рецензія й не переказ відгуків.
⭐ Відгуки читачів
Оцінка читачів
"Мій рік геріатричного живопису" Пола Девіса – це справжня терапія для душі, що розкриває несподівані грані людського духу, навіть коли здається, що всі життєві фарби вже давно вицвіли. Автор, всупереч очікуванням, не занурюється у меланхолію пізнього віку, а натомість береться за пензлі, відважуючись на сміливий крок – почати все спочатку. Сила цього твору – у його надзвичайній щирості та безпосередності. Девіс веде читача крізь власний досвід, ділиться сумнівами, помилками, але й тріумфами, які приносить творчий пошук. Це не вишуканий трактат про мистецтво, а радше сповідь людини, яка відкриває для себе мову кольорів та форм, коли здавалося, що вже немає нових слів, які б вона могла сказати. Його щоденникові записи, сповнені тонкого гумору та самоіронії, дають відчуття присутності поруч із автором, ніби ми самі сидимо в його майстерні, спостерігаючи за народженням нового погляду на світ. Ця книга – для тих, хто вірить у силу переродження, хто не боїться виходити із зони комфорту, незалежно від вікових обмежень. Вона може стати чудовим супутником для людей похилого віку, які шукають нові сенси, але й для молодших читачів, які прагнуть натхнення та нагадування про те, що ніколи не пізно творити. "Мій рік геріатричного живопису" резонує з духом таких авторів, як Ірвін Шоу в його пізніх роботах, де спостерігається глибоке осмислення життя, або ж з подібним до Віктора Франкла пошуком внутрішньої сили через подолання життєвих випробувань. Девіс майстерно показує, як простота жестів – нанесення фарби на полотно – може стати потужним інструментом самопізнання та звільнення. Він не дає готових відповідей, але ставить важливі запитання, спонукаючи до роздумів про власне життя, його цінності та можливості. Єдиним застереженням, можливо, буде дещо надмірна зосередженість автора на технічних аспектах живопису, яка іноді може здатися дещо повторюваною для читача, далекого від художньої практики. Однак, це не применшує загального враження від щирого та надихаючого досвіду, яким Пол Девіс щедро ділиться.
